Діти на вулицях грають у війни,
Я дивлюся на них через вікна. Діти здаються такими щасливими, Діти зі зброєю такі щасливі. Я бачу, як вони бігають, Радісно кажучи, що когось вбито. Я розумію, що все це пустощі, Та все ж мені стає не по собі. Вони не знають, що буде потім. Їм не цікаво, що було до того. Кожен із них живе тільки зараз. Миттю захоплення самим собою. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/2042.html |