- Добрий день. Ви Юрій Антонович Ізящьний?
- Так. - Я Ваш участковий, Штуцер. - ? - Мені треба з’ясувати деякі обставини... - Слухаю. - Тут така делікатна справа... - Та шо вже сталося? - Та я не знаю! - Тобто? - Понімаєте, Ви якийсь непонятний. Живете в цьому будинку двадцять с лішнім років і ніхто про вас нічо не знає. Не бухаєте, живете один, виходите і приходите майже однаково, гостей ніколи не маєте і навіть сантехніка жодного разу не визивали! - Ну та. А нашо мені сантехнік? - Ну може шо зламалося хоч раз? - Та шось ломалося. Якось справивсь, починив та й всьо. - Ну може. Але є ще дещо... - Шо - Це Ваша картка? ... - Ну, ніби.. - Давно міняли? - Та нє. Хто його знає. Вродє така і була. Я ж не знаю... - От і я в замєшатєльстві. Вам же под семдесят? - Сімдесят три. - А виглядаєте на п’ятдесят. - Ги ги. Дякую. - Чо’ смішного? - Бо яка то різниця семсят чи п’ятдесят? Однаково морда подерта. - Так... Ну, тобто да, але, йолки-палки, чому Ваша картка пуста? семсят три, без сантехніка, в лікарню не ходе. Блін, да в Вас не тіки картка, в Вас квартира порожня! - Та нехай. Пане домоучітєль, це шо - злочин? - Поки шо нє, але якесь діло тре пришити обязатєльно! Ви же ОПАСНИЙ! Біоробот чи шо! - Ну знаєте... Мені такого ше ніхто не казав... Маячня яка-то, чесне слово. Робіть шо Вам тре і йдіть з моєй хати! - Дєдушка! - Шо? - А хто Вам міг це сказати? - Ну.. діти... - Які? - Твої, наприклад...Та, вони зараз усі розумники. Кожного року дивуюсь, як вперше... - Йобана, старий, так тобі ДІТИ до вподоби? От чо’ ти такий нєчєловєскій! Збирайся, ща підемо в участок!! - Не можу я зараз. Давай завтра. В мене ше до обіду два мішка листів. Мабуть, твої Ваня і Таня знову шось про "лєто в джуглях" загадають - придумуй потом як їм з Корчеватого джунглі всьо лєто підстраювать. Сусідський Шарік вже замахався бути Багірою. Хоч би в лагерь який-то дітей відправив, в якесь болєє живопісноє мєсто... - Бляха, звідки ти про моїх дітей стіко знаєш? Шо це все значить? - Ги ги, тихенько, зайчику, не репетуй. Іди краще на табуреточку, розкажи діду стішок. Бо колінця для таких гномів, знаєш, вже трохи тойво. Шо ти дивишся так перелякано? Стішка забув? Ну, заспівай тоді дідову пісню. Ну-ка: В лесууууу родіілась йолочкааа... Ги, бач, як все просто! Дід усе знає! На то він і СПРАВЖНІЙ! |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20200.html |