2013-01-11 : Байкот : Це вєтлєчєбніца?
[Имя автора было скрыто первые сутки]

- Ало! Це – вєтлічебніца? - Да! А ,нє…Ми – санепідємстанція! А я – Свєта! Мене звать Свєта! - Значить… прививку… міні от бєшенства не здєлаєте? - А шо таке? Хто це? Чи тобі нема шо робить? - Це – Я ! У вас є яд? Хоч яду дайте… - Яд?… Єсть. А для кого чи від чого? Від паразітів чи гризунів, а мо для жука шось королацького? Тоже є. Я отдєльно продаю… тіпу подпольно. Тіки ж ти нікому. Ой, случайно заплутала волоси за провод тіліфонний.. Тіки покрасила їх в чорне і на тобі… Хоч плач.. Нада знову … назад в біле перекрасювать… - Дуже багато нада. Міні для себе. Ти не сплигуй з тєми. - Шо шкоднічаєш? - Та нє. Спать хочу , а заснуть не можу . Безсонниця. Може поможе яд? - Так ти шо і справді дібіл… - Нема яду чи жалко, то так і скажи. Шо ти, як та гігієна, сразу нападать. - Во пєрвих правильно не гігієна, а гієна… І я тебе животними не обзивала. -Я ж приколююся. Звоню куди небудь і розводю на лоха. - Не знаю я ніких лоха. Протравку від королацького будеш брать? Як нє, то клади трубку…Приколіст найшовся… Лічиця тобі нада…Точно шо в вєтлічєбниці… Од сказу. Шоб не обіжав одінокіх і жаждущіх любві женщін… -Ну ти і тупа… Випий своєї протравки може попусте, а я пізніше ще позвоню… скажеш тоді результат… Помогло чи нє… -Не взнаєш. Це ж ти случайно попав на мене. О, а давай я тобі свій мобільний дам. Позвониш тоді і взнаєш… Га? -Ну ти вабще… Ти шо і взаправду будеш пить свою протравку? Я ніяк не пойму… чого я й досі з тобою телебеню? А ти… прикольна. -Дурачьок ти мій… я ж з тобою знакомлюсь, а ти… Шо важко шось приятне сказать? Не ума, не фантазії. Нє шоб побєсєдовать культурно і з компліментами… з красівой, молодой і голодной на настоящую любов… -Ти сірйозно? Голодна… і красіва? А якшо я і в правду запишу твій тіліфон, а потом… Ти ба, яка ти смела. -У мене другого вихода нема. Поки сама не начнеш… Од вас не дождеся. Записуй чи запоминай… Сумніваюсь шо заповниш. -Уже пишу. Давай… Записав. А утебе всі циферки положитєльні. Ну тоість діляться на двойку без остатку. Всі чьотні… одним словом. -Ти знаєш, а я так і знала… Ти сильно похожий на мене. Це і мій любимий номер з усіма чьртними. У нас, у двох м’які характери. Я ж і ще й досі не знаю, як тебе звать. Хочеш вгадаю з пітнадцяти разів? -Нє, не нада… Багато время займе. Я сам скажу. Костя! -Рєдке імя. Но хароше. Приятне і мужське. Міні нравиця. -Свєта, тож нічого. Тіпа вже Свєта… Свєтає. Як начє утро начинаїця. Шось нове вродє. -Костя, а ти свободний? Бо міні ворованого щастя не нада. Цього хватало в мої незамужніє годи. Я вже такого натерпілася од непорядочних мужчин… Тепер міні вже нічого не поможе… Тіки любов спасе настояща. Пожар сєрдєчних страстей. -Допустім я свободний. Такий свободний, шо свободней нема вообщє. Я на повному сірйозі. Якшо так, тоді жди красавіца. Я позвоню тобі часіков в девять вечєра. Будь готова. Встрєча буде незабиваємой… -Я буду ждать с нетєрпєнієм. Думаю, шо в тебе сірйозні намєрєнія. У тебе голос такий приятний і завораживающий. Можна зразу влюбиця. Я так і зробила. Влюбилася у тебе з пєрвого твого слова. -Я тоже зачепився за тебе. Ну корочє… Дождемося девяти і розставимо всі знаки прєпінанія в наших отношеніях. У нас з тобою виходе пошти, як в кінах. -Костя, я так переживаю… Шоб все було харашо мєжду нами. -Свєта, бач, як ми зтобою неордінарно познакомилися. А вдруг я тобі сильно понравлюсь увечері, а ти міні? Ото тоді буде. -Костя і Свєта… Так романтічно звучить. Щас розревусь, як та дура… Нєужелі наконєцто і міні начинає везти в цій жизні? Ой… Щас начне капать з глаз і розмиє туш… -Свєтік, ти чього? Все буде пучком. Я молодий тоже і дужу…дуже самостоятєльний. Не сомнєвайся. Тих, хто мене любе я не обіжаю. -Я вірю тобі… Нєужелі ти той єдінствєний і неповтоорімий? Мій… -І я тобі вірю… Тіки не плачь… пора прекращать. Всьо, ложимо одноврємнно трубки і ждемо встрєчі…

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20134.html