ніяк не заснути. ковдра, немов тороси
криги. рибиною плисти б до лунки. і хочеться згадати про щось важливе, й воно не спадає на думку. «вітер з’являється, коли небо ще чисте, поспіхом, звично зриваючи з кленів, мов корінці від квитків, листя, ще живе, ще майже зелене. схиляють голови щоглові сосни. напевно моляться, не стаючи на коліна. кожна тримається за землю міцніше, ніж він. … вмикається світло, й ураз гроза глухне, немов би накрита дергою. ритмічно пищить, здаючи назад, аварійна машина обленерго.» ночі нема кінця. час ущільнений, мов перга. важливе завжди у трикрапках, на споді. приходить пес, всідається у ногах і дивиться в дощ, наслідуючи господарю. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20000.html |