До А.Д.
На цій світлині ти посміхаєшся. Така, якою я тебе ніколи не знала, з довгим волосссям, трохи схожа на хіпі. Мені хочеться, щоб ти була такою не на світлині, а в моєму серці. Щоб ти зїхала в нього, як малючка з гірки. Або щоби я посадила тебе в нього, тримаючи великим і вказівним під пахви. Або щоб я просто піднесла долоню до серця, і ти зробила малесенький відважний крок униз так, як божа корівка із саме тою, що тобі до вподоби, кількістю крапок на крильцях сповзає з долоні піднесеної до трави. Якщо ж, сповзаючи, ненароком перевернеться, то стає видно її комашине, таке разючо-немультяшне у порівнянні з крильцями черевце. «То й добер, що не мультяшне, - скажеш ти. – Давай любити світ, таким Яким він є». |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19048.html |