І навіть дівчата-ковбої по п’ятницях плачуть, коли у маршрутних таксі зустрічають не їх. Коли засинають, обнявшись із плюшевим мачо, десь на перехресті кількох невідомих доріг. І навіть дівчата-ковбої ламаються навпіл, коли в них врізаються списи неплюшевих стріл. Коли від Учора лишається послід і попіл, а Завтра – хитке, наче човен без дна і вітрил. І навіть дівчата-ковбої чекають на свято, втираючи сльози, змиваючи тупість і туш. Неспитих ковбоїв в Техасі уже небагато. Невбитих героїв в Техасі – лиш декілька душ. І навіть дівчата-ковбої вимолюють в Бога незримого щастя, завбільшки з гірчичне зерно. Шукають тепла на розбитих і темних дорогах і плачуть на задніх рядах під наївне кіно. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19045.html |