РИБИ ПАРАМИ
Я за тебе віддала голос. Відтепер я вже не Сирена. В мене руки все ті ж, козаче. В мене мрії такі ж зелені. Але я поясню навряд чи, як люблю тебе, лиш очима. Бо розв’язані болем зв’язки вже висять, як пусті кишені. Вимкни радіо, бога заради, зроби тихіше. Поки я не почну відчайдушно хрипіти приспів. Знаю точно тепер: німі помирають раніше від інтоксикації власними мертвими віршами. Я за тебе віддала хвіст свій. Відтепер я вже не рибина. Мої коси все ті ж, козаче. Моя осінь така ж хвилинна. Але я попливу навряд чи. Ти мене поселив у сіті двокімнатного свого світу, зачепив мені гак у спину. Подзвони мені, бога заради, розвій ці хмари. Поки я не почну відчайдушно ламати пальці. Знаю точно тепер: риби вмирають парами, ковтаючи висхлими зябрами спів Ніагари. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18125.html |