2010-05-20 : Mozgoeб Metaxyeвitch : слово_1.2

― Якщо роздягати особистість – живу особу+уявну особу – підступно стягаючи з її підступних плечей та кличних форм одяг невідповідності, те, що залишається мовчки спостерігати – активується – activate – у сприйняття несподіваною несподіванкою. Несподіванка – це невимушено, від щирого серця. Несподівано – без сподівань, без надії, dum spiro spero, тобто альтруїстично, без очікуваного результату оточуючого середовища у вигляді уваги. ― Акцент на власному запропонованому аспекті світу – на актуальній активності себе у момент просторово-мімічно-емоційного поведінкового прояву назовні та усвідомленого емоційно-чуттєво-інтелектуального свідчення-для-себе – атавістичний стереотип минулого. Тут-і-тепер буття окремо та тут-і-тепер буття разом; колективний та індивідуальний вектори діяльності – вони можуть бути паралельними, і можуть зливатися в один, а не протистояти один одному у дихотомічному діалектичному протиставленні – це співпраця, єднання, гармонія. Це ситуація погляду в один бік – коли ви відчуваєте присутність партнера у погляді та сприйнятті, вас підтримує його плече – і ваша спільно-окрема спрямованість до Кохання та Гармонії – ви впевнені, оскільки ви односпрямовані – більшого годі вимагати. Захист особи – це цілісний комплекс елементів індивідуальної поведінки, такої, що має значення саме для даної особи, такої, що наповнюється змістом з самого існування особи; поведінки, інваріантної у результуючій поведінку взаємодії, але такої, що само-обмежена у своєму витоку. Колектив – це поле гри індивідуального сприйняття, керованого впевненістю без сподівань та очікувань. ― Особистість у стані облоги спрямовує увагу на захист – з’ясування відносин, фрустрація, маніпуляція. Особистість у Коханні – це такий самий набір пояснень, але спонтанний, неуважний, неважливий – зосереджений на індивідуальному побажанні всього найкращого, найбільш позитивних емоцій. Для того, аби індивідуалістичне трактування не уводило в оману нарцисизму, егоїстичного милування собою значним, або чогось подібного, необхідно пам’ятати про те, що особи взагалі не існує. Таким чином особисте відбувається у загальне – але мотивація такого вчинку властива людині – більш того, збільшуючи швидкість освідомлення відчуваєш, що сам факт наявності мотивації вже не бентежить – бо робиш щось для. Ошо каже, що у волі, незалежності, свободи – in-dependent – не-обумовлений - є два обличчя – одне воля від, вільний від, вільне від – чогось-чомусь-колись, а друге воля для всього. ― Бо останнє висвітлює загальний принцип перерозподілу енергії у всесвіті. Відмова від особистості полягає у безпосередній діяльності, швидкій свідомості, у зменшенні кількості часу, витраченого задля втілення ідеї. Тобто це визнання того факту, що моментальне індивідуальне сприйняття у своїй просторовій та часовій безкінечності тут-і-тепер досвіду – постійно перебуває у ситуації екзистенціального вибору, у мобілізованому комплексному ставленні, що спонтанно – і адекватно реагує на ситуацію. Такий алгоритм притаманний всім людям, але наслідки побутово ґрунтованого індивідуального емоційного нагромадження у вигляді ставлення, що стверджує захист власного поля, призводить до кількості та якості невротичних інтерпретацій зі знаком “-“ - це зайві витрати енергії уваги, енергії активної діяльності. Сприйняття вирішує все – тому спільна-суспільна гра, ґрунтована на спонтанному відчуванні, баченні буття-у-сприйнятті, тобто у своєму витоку не рефлексивно-соціально, а до-рефлексивно-екзистенціально – спрощує встановлення контакту з усіма проявами відомої реальності, та відчиняє двері до не-відомої. ― Контрольована тупість та сталкінг дона Хуана, гештальт підхід Перлза та Абсурдне буття Камю, або геніальне просвітлення Гусерля у вигляді феноменології та інтенціональної свідомості – пропонують моментальну рефлексію-рефлект відображення на конкретних засадах, вивільняють потужну енергію людського принципу у активний вибух сприйняття-ставлення; це практична та прагматична гра уяви – відчування, щирість, відвертість. Задля того, аби запровадити богоподібність, її необхідно творити, довіряти їй у відчуванні, задля відчування необхідно створити альтернативний домінуючий контекст індивідуального сприйняття – тобто соціально-суспільні засоби колективного співбуття співпрацюють з екзистенціально-індивідуальними. ― Це більш ніж можливість – це сучасність, що її затверджено у свідомості – лише порядок відчування усвідомлюється інакшим, більш адекватним чином. Все, що говорять про медитативне сприйняття – правда: воно властиве людині, як уособленій-о-формленій енергії, і тому утримування від суджень – епохе – переорієнтація інтенції уваги-означення – призводить до відповідного результату відчування-бачення енергії та сателітних наслідків – збільшення тривалості життя, телепатії, телекінезу, невразливості і т.д. Особа, що шукає власної богоподібності, власної узагальненості у гармонійному поєднанні з Усім Одразу – неодмінно знайде її, оскільки шукає, а пошук – це інтенція уваги сприйняття-відчування, та сприйняття семантично-семіотично означуваного. ― Маркса, що говорить про вибір особою власних соціальних умов буття, слід розуміти буквально – і це спрощуватиме розуміння значення соціального статусу особи, як будівельника-у-спільноті та будівельника-на-самоті – обидва вектори діяльності у контексті діяльності-у-сприйнятті односпрямовані, тобто це один вектор. Свідоме існування призводить до екстазу безперервного свідомого існування – радість призводить до відчування радості з приводу радості – це циклічність свідомості, як автономного комплексу – покладіть на місце радості будь-яке інше відчування – отримаєте такий самий результат. ― Задоволення просвітленого набагато інтенсивніше, ніж відомі задоволення, оскільки воно належить людині, як людині – без яскравого споживацького оздоблення задоволення власника, обмежуваного захистом “ВЛАСНОЇ-власності”; задоволення просвітленої людини полягає в тому, що вона може і хоче дати – і д а є; у відмові від будь-чого задля такого задоволення – відмовляючись, людина припиняє споживати щось, що їй не належить – задовольняючи себе на індивідуальному рівні власноруч, самотужки, оскільки цей рівень найближчий до Всього. ...Свідоме вживання підсилювачів ментальної активності, що спрямоване на визволення уваги для, переорієнтація мотивів існування-у-діяльності у контексті містичного, магічного, практичного та прагматичного, цільового та контрольованого психотехнічного – методичного, методологічного – вжитку – сприяє активізації занедбаного мистецтва богоподібності. ― Саме тому індивідуальне, законодавче, політичне та економічне (нехай!) ігнорування питання ентеогенів – це зупинка у еволюційному поступі людського принципу. Справа не в забороні – оскільки, як ми бачимо, вона не призводить до передбачених таким перебігом соціокультурних подій наслідків та видозмін – у індивідуальному відношенні та у соціальних сферах, перетворюючись на стереотип сприйняття, коли один бік виробляє, а інший забороняє – а за цікавим та насиченим спецефектами яскравим шоу в умовах суспільно-пасивної споживацької побутової уваги, беззмістовних з огляду на всесвітню гармонію емоцій – слідкують сотні мільйонів уважних описів реальності – тих, що споживають. Кіноленти, ток-шоу, музика, книги, часописи, літописи, новини. Ця вся тусовка призводить до збільшення в когось грошиків, а в когось – неврозів. Нехай, поки ми не запровадили кращого еквіваленту соціальної оцінки витраченої енергії, ніж гроші – і на шляху до цього альтернативного еквіваленту – давайте оберемо свідому легалізацію, державний контроль, увагу та розуміння, відчуття та тишу – і будемо заробляти такі самі гроші. ― Важкими наркотиками необхідно знехтувати, відкидаючи їх використання – героїн і т.д. що стосується синтезованих інваріантів опіатів, морфінів. Знешкодьте проблему, перебудуйте ставлення, ліквідуйте нестачу вражень – але застосуйте для цього всі наявні механізми соціального та індивідуального контролю створення інформаційного простору сприйняття, створіть терапевтичну культурну ситуацію, що здатна само-контролюватися завдяки носіям індивідуального сприйняття та лабільній суспільній системі влади. Бо ставлення відіграє вирішальну роль – отже супровід у вигляді підсилювачів займе відповідне відведене у системі місце звичайного засобу, а не бажаної цілі задля прижиттєвого досягнення. ― Очікувати від органів влади – а конкретніше від представників влади на сучасному етапі самостійної уваги до будь-яких індивідуальних проблем годі – у сучасній ситуації відповідальність зосереджується на окремій особі, що здатна організувати себе – і знайти порозуміння з іншими активними – задля спільної праці у напрямку спільного бачення. Апаратних осіб необхідно адекватно використовувати вкупі з фінансово спроможними особами – доки ці, обумовлені історичним розвитком суспільства факти соціального аспекту комплексної уваги індивіда, його буття-у-колективі – будуть відігравати свою роль, авторитетно означуючи інформацію. Сприйняттєва прагматичність, ґрунтована на не-важливості, намірі, волі, свідомому Коханні, Гармонії, Радості та оформлена у процесуальне втілення контрольованою тупістю, сталкінгом, гештальтом, абсурдом – або будь-чим з того, що обирається у безкінечно-потенційному інформаційному полі людської культури – призводить до адекватної оцінки, до максимального співбуття-у-всьому за будь-яких контекстуальних умов як на індивідуальному екзистенціальному рівні буття ставлення-означення, так і на колективному, структурованому в апарат владних ієрархій – на тому етапі, доки не відбудеться цілковита відмова по всьому світу – відмова від контролю у вигляді постійної репресивної соціалізації. В обох випадках – це потужне джерело позитивної енергії, що виправдовуватиме наше попереднє безглузде існування перед Всесвітом, що ми його занапастили бридким пластиліном я-кання-мене-кання-мені-кання. Фе! Годі вже, он де марципани – скуштуймо краще смачненького!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17771.html