2010-04-09 : Mozgoeб Metaxyeвitch : слово_1

- Ну що, продовжимо? Що нам дає суміщення та синтезуючий аналіз концепції бунту та абсурду у Камю, концепції шляху воїна та людини знання Кастанеди, концепції екзистенціальної терапії – гештальттерапії Перлза та концепції позитивного світогляду пані Луїзи Хей – ще одну концепцію. Не більш того і не менш того. - До перерахованих вище можна й необхідно додати ще багато інших, утворюючи таким чином міжгалузевий аналітичний апарат, що користується з адекватного перегляду будь-яких наступних концепцій – отримуючи інформацію, що набуває максимально узагальненого та конкретного характеру – узагальненого на рівні Платонівських ідей, апріорного знання, конкретного на рівні миттєвого досвіду-враження безпосередньої взаємодії – в межах нашого пізнання-сприйняття. Гносеологія виявляється найпершою наукою, що мусить бути адекватно проаналізована – та вибудована наново з позицій міжгалузевого підходу у загальну методологію пізнання. Остання допоможе протягти пряму від максимально конкретного – індивідуального енергетичного-фізіологічного-інтерпретованого семантично та чуттєво до експлікації у соціальній структурі суспільного існування з комплектом матеріалізованих артефактів, якщо останні взагалі будуть необхідні – далеке омріяне майбутнє. Необхідно показати, як працює свідомість, бо людина, як така – це перш за все і всього-на-всього свідомість-усвідомлення-освідомлення. Складність визначення узагальнюючого, всеохоплюючого семантичного-семіотичного критерію розгляду свідомості у поєднанні з фактичними психофізіологічними даними щодо діяльності свідомості у вигляді сприйняття – традиційний факт для західноєвропейської інтелектуальної формації. - Жінки. Одного разу дві подруги вигадали слово “асексуари” у процесі асоціативного знущання з сучасних уявлень щодо жінок, чоловіків та суцільного соціокультурного фундаменту рекламованої особистісної взаємодії останніх. Асексуари – це аксесуари взаємодії, відакцентовані рекламованою модою на матеріальні артефакти у домінуючих культурних контекстах сучасності; це популяризоване та вульгаризоване Фрейдівське лібідозно-фалічне буття семантичних та семіотичних структур кодування візуальної інформації, підпорядкованого економічним чинникам; це акцент на артефактофекалізацію буття-індивідууму у порівняльному контексті співіснування буття-всіх-індивідуумів. Асексуари – асексуальні, такі, що не викликають екзистенціального збудження всіх рецепторів, оскільки у ліжку немає іншої культури, ніж культура безпосередньої взаємодії двох тіл – з одного боку, а з іншого вони не збуджують увагу, відштовхуючи копійованістю; а з третього вони нав’язують неадекватні уявлення щодо природи стосунків між жінками та чоловіками. Чоловіки. Одного разу декілька хлопців вигадали слово “артефакі” у процесі асоціативного знущання з споживацької побутової інтенції сприйняття життєвих уподобань. Артефакі – штучні антропогенні цяцьки задля забави, а забава в тому, що вони FUCKають людську свідомість, і вона така зафакана, що нездатна на щось більше. Побутова поінформованість щодо властивостей та історично інтерпретованих різновидів артефаків, колекціонування та збереження артефаків – це садо-мазо поєднання, особливе інтелектуальне задоволення, психофізіологічне збочення сприйняття – оце таке сумнівне особистісне щастя. Обидві сторони прагнуть змінити такий стан справ на альтернативний. Дайте їм революцію – вони підтримають її. - Але таких замало. Що це за обличчя ми бачимо на вулицях – дебільна мода на зосереджені, відсторонені, холодні обличчя, зверхні відштовхуючі погляди, жести, думки. Справа лише у сприйнятті – людина навчається довіряти тому, що бачить – а бачить вона вищезгадане. Справа лише у сприйнятті – людина навчається довіряти інтелектуальному опису, що ґрунтується на асексуарах та артефаках, отримуючи невиліковні патології у вигляді СНІДу та раку зокрема... - Отже – ми прилаштовуємо критерії, що висуваються до сприйняття та його продукту у вигляді зафіксованої реальності у дона Хуана, наприклад, до аналізу сучасного становища культури та приходимо до невтішного висновку щодо безглуздості подальшого життя у протиріччях, що виникають під час такого експерименту. Ми прилаштовуємо критерії медитативного споглядання Нірвани до того ж самого становища – і отримуємо відповідно подібний результат. В обох випадках ми занурюємося у психотехнічні контексти налаштовування свідомості на тонкі вібрації – і маємо наразі результат, що свідчить про несумісність тонких вібрацій – притаманних Макрокосму, цілісному та гармонійному у концепті – з тими, що ми виробляємо у зв’язку з асексуарним-артефаковим світоглядом.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17594.html