Дюрить небо на макiтру кожноi скотини,
I коровi, i собацi, i простiй людинi. Скрiзь в калюжах i в багнюцi дiтлахи по вуха, А на ганку п"яний дiд смачно яйця чуха. Крутить дулi горобцям кiт Дурко з горища, Бо лiтать не до снаги - тiльки iсть i дрище. Осiнь... Листя опада, курi пруть у вирiй, До паркану долiтають - падають, як гирi. Наковтались черв"ячкiв, проса та гороху, I "курличуть" у журбi, ще i бздять потроху. Самогоном дiд Iван лiкував простату, - Потiм мацав за задок у коморi свата... Дощик ляпав, пес Сiрко, аж хропiв у будцi, I не чув, як у хлiву хазяi iбуться... Отаке воно життя - лагiдне, привiтне, На подвiр"i у панiв кiзяками квiтне! |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16668.html |