Покидаючи власне помешкання,
Наче рву із кимось стосунки. Після смерті закінчиться вештання, Ну а зараз – речі до клунків. Залишаю іржаву мачете пилитися. Забираю чайник, китайські палички. І латаття шпалер буде снитися. Загортаю в плаття порцелянові вазочки. Викидаю надщерблений посуд, погарики. Прощавайте русалочки ванної. І нехай вже нові ліхтарики Підглядають за експромтами з кармою. Стільки спогадів в кожнім предметі, Стільки болю і радості в стінах. Ця квартира була чи корсетом, Чи трактиром у колі рідних. На стілець присідаю, закурюю. Закидаю ногу на ногу. «Де почнеться свобода?!», - думаю І занурюю погляд в підлогу… Певно, там, де кінець самотності, Або там де, кінець свідомості. Не потрібно впадати в кому, Посиджу, назбираю мужності, Тай піду до нового дому. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16603.html |