Ти пахнеш у вигині шиї як змилений кінь
Цей запах пізнати можливо згадавши дорогу Повз маки пшеницю любисток троянди полин Примружені очі і ритміку подиху твого В осінніх дощах цокотять і мигтять копита Калюжі дичавіють й дибки стають перед тебе За шию тримаючись вітер полохкає птах і птаство злітає тебе підіймаючи в небо І ти вже летиш залишивши прочиненим дім Ніздрями мякими втягнувши з-за обрію цноту Іржання заміниться в просторі степу на грім Коли на обличча впаде перша крапелька поту |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16392.html |