2009-06-26 : pilot : соло щастя

де ділось соло позитивного щастя ??????????????? де ті люди які посміхаються в дощ?? я блукаючи вуличяки маю дурну звичку дивитись в сірі обличчя людей ... зїдаючи на обід їхні дикі помисли (( інколи верне від таких думок проте приходиться не пити анальгіну наніч і терпіти чужі сни..... безодня сірого життя ковтає нас без упину а ми роззявивши рота навіть не встигаєм зловити за руку той момент коли вже помираємо. приходить спокій одинокість і темрява чорного кольору.... сидячи в громацькому транспорті відчуття як на безлюдному остромі... жити тре одному життя на двох на сто на всіх нехватить..... вього мало і всім його не дають . приходиться красти щастя сидячи на унітазі дзеркального туалету в Гармидері я знімаю доріжку з прикрасних долонь довгоногого щастя .. мого сонця на цей вечір. світ наче відходить від тебе а на томісять ділиця кольоровими плямами тобі в лице ) жах пригод приходить на наступний вечір в спогадах за чашкою чаю з ароматом ромашки та кориці..... не дивлячись ні на що я влив туди з фляги бальзам відчуття душі підказало що чаю було мало чи то бальзам з чаєм але гріє ......... вона двиться на мене і в очах хвилями біжить синє море на якому я ніколи не був........ міріади зірок які блистять на спинах змучених західних хвиль... знову її долоні блиск вечір спогади бальзам і життя яке важко несе мене на своїх плечах в забуття..... ****************************************************** інша історія ****************************************************** за вітром розчарувань понесло мене якось за вітром розчарувань. до цього часу спинити не може нівіть не знаю, що робити з собою. стою дивлюсь , а передімною все пливе кудись; ЕЙ ЖИТТЯ!!! ти куди???????чекай ???? та все марно. сиджу дивлюсь старі фотографії з старенького леп-топа (чужого), дивлсь воджу по монітору пальцем вдивляюся їй в лице, куди все подівалось? куди все пропало? відповідь слід шукати в собі і в оточуючих... от так от живу то грішу то каюсь, кажу собі вкотре. прокинусь завтра і знову думати чому так , а я хочу по іншому, я хочу краще, я хочу все змінити. мабуть тільки хочу. пора жити на повну ногу, а не розгулювати з паличкою як по мінному полю. получити все і вже на сьогодні взяти скільки можна ,а потім щей завтра урвати добрий шмат того хорошого! не подумай я не вплані якихось наркотиків тютюну чи алкоголю, це стара заюзана тема. панк? нєа? точно ! ні не панк ! я про просте задоволення яке навколо... ******** холодно розкрив спальник витер морду вологим рушником, з матом одягнув мокре взуття, з матом відкрив намет, з матом стряс на теплого себе добру літру ранкової роси ..... тре по воду сходити. помити морду. поїсти. дровеняки тліють чай з трав які в ночі притоптав. хліб сало, цибуля і 50 грамм . пора топати . 35хв і я на вершині стрічаю схід сонця весь мокрий і заспаний, вроті немов кішка нагадила, цигарка в зуби, сходить сонце. так добре і спокійно що лиш в туалет думка кличе але можна все і зразу. нічого кращого нема. біле молочно біле повітря розпласталось поміжгорами і чекає теплого сонця. зарас з нього виростуть хмари і полетять десь на франківськ потому на київ і до москалів і до пінгвінів якшо десь по дорозі снігов не випадуть на чужі вулиці грязного міста. *********** прикольно так було. і я частуше з глибшим змістом вживав слово прикольно! видать я зовсім постарів у свої то 20. тепер валяюсь в ліжку і пишу ці рядки подивившись про безлад в політиці і викуривши ше цигарку типу як передсном (звичайно уявну бо забув купити) згадуюю її з нею не було сумно. ми якось кілька годин по місту в дощ катались на автобусі. сиділи на останьому сидінні рахували кательки дощу. лоскотались тримались за ручки. бавились пальчиками. лялякали про-то-про-сьо. все так було не серьозно і по доброму. зарас ніяк забути не вдається. то було добре та. здається я став психопатом бо живу старезними спогадами. тре скласти на завтра якись розпорядок дня і надумати собі стати завтра самим успішним працівником і жителем країни і взагалі проснутись вчасно і не спізнитись на роботу. стати хорошим для батьків і позбутись багатьох своїх поганих заскоків і проблем і головне як батько каже попернутись лицем до життя визнати свої помилки і почати рухатись в перед. маразм? сьогодні колишня дівчина написала мені що пора повірити в себе як колись принаймі я колись я був більш позитивнішим. тепер я знайшов собі проблему, мені срочно когось тре любити. срочно. просто помираю без почуттів до когось. тре другу половинку бо просто довбанусь скоро. розмаїтть ідіотьських думок щоразу провідує мою голову, і мені все частіше потрібно спілкуватися з непотрібними мені людьми, щоб просто забутись. гуляючи вуличками маленького загвіздя де я живу чи вирушаючи до міста яке я починаю все більш і більш не любити разом з довбанутим на всю голову загвіздям, я все більше зустрічаю тупих недорозвинутих людей які переконують мене шо все не так погано. як я би їх розстрілював. о це був би кайф просто супер кайф. по кулі влоб кожному ідіоту. невже можна бути настільки тупим і жити на планеті земля???????? хочеться в цей текст вписати пару смачних матюків... все не будем про сіру буденність. то все. прослухаю я якусь музичку веселу.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15879.html