Переконливі погляди в темряву...Потроху...
Лакованими краплями в очах у цей ранок приходить світло. Хащі пусті й каламутні. Ноги довірливо обійняли капці, а їх огорнуло теплом. Тремтиш. Йдеш. Не тямиш. То просто роса заблукала в повітрі по самі коліна... А небо відібрало собі частинку піску і варить з нього густий серпанковий куліш. Бачиш гребінці хвиль? Кипить. Майже готовий... Все довкола лине, розповсюджується, тане... Чухаєш швидкими масажними рухами хребет дороги. Тому. Тому вона задоволено розляглася поміж поля. Де? Де я буду блукати знов... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13978.html |