вона стрибнула з високої верби
i пiрнула у воду майже без звуку лишаючи по собi ледь помiтнi хвилi навколо мов обручi один-два-три-чотири-п'ять я запалив недопалок внутрiшнiм свiтлом i пiшов геть... ...розмiшував цукор у чорнiй кавi ти справдi бачив того залiзного птаха? пошепки спитала вона з верби полетiв срiблястий попiл вкриваючи нашi голови свiтлою ковдрою так незвично десь зовсiм поруч кувала зозуля один-два-три-чотири-п'ять тепер ти вiриш менi? |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13556.html |