мене могли пов’язати ще там
восени білоруські прикордонники чи підстрелити я біг лісом без жодних документів у напрямку Гомеля пожовкле листя нагадувало квітневі верлібри писані в стіл писані вночі олівцем темно-зеленого кольору ти спала і я запам’ятав твої вії посмішку крізь сон приємне на дотик волосся з трохе рудим відтінком схожим на осінній падолист адже осінь вона зовсім не золота як про то писали радянські поети вона гостра крива і блискуча немов білоруський ятаган котрим я порубав прикордонних псів напередодні диверсії бо мав придбати собі чорне пальто а ти не мала нічого проти лише зварила мені зранку чорну каву і я випив два горнятка. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13331.html |