Ресторація « Бар сучий жир» безумовно краща у місті ресторація .По перше тут подають просто відмінні спейс-кейк По друге їм заправляє моя класна подружка, ще з дитячого горщика Шанувальниця ситої краси. По трете він знаходиться прямо у моему будинку.
Тереза перебиває Режиссера Іпохондрії
Тепер всім зрозуміло, чому Агасфер з нього не вилазить.
Присутьня тусівка розуміючи сміеться.
Агасфер продовжує: Спейс-кейк, це такі коржики з коноплею, втім є ще різноманітн пиндики, курка в соусі Канабінас, жульени...
Взагалі маріхуана, це головний інгредіент меню у Шанувальниці ситої краси
Шанувальниця ситої краси любить коноплі. Я гадаю її люблять усі тут присутні.
От і я люблю. Коноплі, ще не легалізували у нас в країні. Та клав я на це з великої гірки.
По понеділкам тут завжди пьють пиво і дивляться футбол. А всі бажаючі приблудні митці можуть збирати порожні пляшки.
У вівторок Шанувальниця ситої краси додає кокаїн до гусячого паштету
У середу тут Чоловічий клуб. Цікавого ноль, але всі посиденьки обовязково завершуються розвагами з голою жінкою, яку хтось випадково, знаходить під випадковим диваном. Присутнім неварто стікати слиною. Гола жінка-гумова.Завжди.
Четвер. Жіночий клуб. Теж саме, що і у середу. Тільки без гумової баби.
Але з пятниці по неділю ресторація Бар сучий Жир пертворюється на фееричний клубець де Агасфер, проводить покази класичних кіно-картин, перевертаючи зображення на єкрані догори дрином. Поливає присутніх шампунем. І врешті решт презентує свої фільми. Посеред усіх дійств у саму непередбачувану хвилину. На сцену вилазить мале патлате дівча кероване броунівським рухом здорового глузду читає присутнім свої поєзії
Агасфер любить Терезу. Він знає, що якщо йому раптом зламають шию.Вона буде годувати його гусячим паштетом з ложечки. А Агасферові її колись обовязково зламають.
Є за що.
Великий бенкетний зал ресторації «Бар Сучий Жир»
де йде презентація фільму Іпохондрія. Посередині залу стоять два великі єкрани де транслюється кінострічка: Діти дауни з надмірно великими очима рятують море від нашества Кистеперих риб,що можуть жити на суші і вже захопили Будову Маяка. У Маяці темні вікна, в ньому живуть привиди таке інше , все купається в бассейні штучної крові.
Жанр кіна «Іпохондрія» був визначений як автобіографічне порно фентезі. Критикам не варто ритися в словниках , там його немає. Це просто Агасфер коли на факультеті телемистецтва розказували про жанри художнього фільму дружив з тарганами і бурбулятором. Довелося жанри вигадувати, самому, пардон з тарганами. А що, мульти в стилі Пресидижираторского вагінізму ідуть на ура!
Режисера стрічки очевидно з дитинства вигодовували сірчаною кислотою. Міцний , збитий витривалий придатний до життя на всі сто пятнадцать відсотків Він здирае з спонсів шалені сумми, просто, як шпалери у своему будинку. Під шпалерами в будівлі наклеені старі газети.
З газет Агасфер з задоволенням краде сюжети для своїх сценаріїв
Про Дітей , що звичайно зрятують світ ,переваги окупаційного режиму перед північним циклоном. А коли чудовиська і спонсорські надходження виснажуються до щенту . Стрічка завершуеться тим , що наступає повний хеппі-єнд , і знаете. Загалом виходить цікаво..
Єнергії що вирують у кіно- залі під час показів схожі на струмені єлектрики. Фільма вмирае з єкрану , у залі чутно відривчасті дикі ридання. Це бізнес-дядечко з платиновим потсигаром , і версччівському гомо-шматті розуміе, що так, як він зараз хвилювався за хлопчика-аніме з густим лататтям на носі, він вже більше ні за кого не зможе , ТАК хвилюватись. Дівулі , розтирають по обличчі індіанськи мейк-апи. Їх серця, що ще годину тому належали бутіку напроти померлими карпами лежать під фанерним стільчиком. І не памятають , що таке матриця. Так буває схід сонця приходить у душу на нічному сеансі. І після сеансу Ти Просто не можеш памятати , що у супермаркеті тобі потрібно купити тушку промерзлого хеку і шмат батона. І ти лише хекаеш втомлено ; Коли дружина, що не любить анімації каже тобі:Що ти можеш сказати у своє виправдання?
Звідки беруться сюжети?
Яку мету ви переслідуете створючи стрічки?
Чи Ви насправді маніяк і наркоман?
Ти можеш буди спокійним. До страшного суду , ще далеко. Це лише преса . Всього лише преса. Але чому це так схоже на страшний суд?
Більше за все я з дитинства боявся ідіотських запитань.
Чому ти до сі не вимив руки?
Чому ти поглинаеш стільки повітря?
Ніколи не знав, чому людей тягне до телебачення. Чому всім-всім-всім Партійним босам і домогосподаркам, пятикласникам , девяносторічним бабусям і розклейщикам оголошень, конче потрібно дивитись про ураган у провінції Катманди яку вони ніколи не побачать. щось в цьому звичайно є, афтер программи новин . по вулицям бігають збуджені одинадцятирічні хлопчиська і називають першу ліпшу дівчину смачним словом Катманда.
А я таки ніколи й не приховував, від пресси , що ненавиджу кіно
Журналіс завжди вилазить із темряви
-А , чи можна маленьке питаннячко? ні прессу я теж ненавиджу. Розуміеш чимось займатися профессійно можна лише зненавидівши цю справу. Ні не можна любити свою справу. Спочатку так, звичайно всі делитанти закохані в кіно. Кохання потребує віддсутності знань і цноти. Коли починаеш перші зйомки , спиш, харчуешся, все робиш з камерою. Ні, займатися з телекамерою коханням не можливо, хіба лише онанізмом. Так я пробував.
Потім митець робить революції. Якщо в мозку аніматора не має потягу до революції. Можна продовжувати займатися онанізмом із штативом . Штатив до речі можна викинути. У цьому випадку він тільки заважае.
Вибухнувший мозок ось символ кінематографу. Ну як пояснити на що це схоже ви бачили технічний силікон. Заліпіть їм усю кімнату і розфарбуйте в червоно-сірий. Буде схоже. Можете там пожити. День два тиждень. Злякаете свого янгола –охоронника до усрачки. І вийде він з-за вашого правого плеча і буде говорити замість Вас! І звертатиметься Вустами твоїми до народу. І прийме народ тебе за Бга! Оце і є творчість . Оце кінематограф!
-Як я бачу ви не робите різниці між кінематографом і анімаціею
Агасфер напружено дивиться у натовп преси. Помічае густо підведені блакитні очі, і мікрофон.
- Ні , не роблю , а яка різниця, актори, анімешки, вони все одно висловлюють мої почуття. Навіть драна табуретка , що зявляеться у кадрі висловлює мої почуття. До речі я маю намір зняти кіно про розмовляючи табуретки, чи я маю для цього видумувати новий жанр?
- То ви можете знімати кіно про все що завгодно?
- Так! Знов ці очі! О як я обожнюю блакитний колір, небо море...
- І про мене?
- Агасфер( про себе)чарівна дівчинка і така самовпевнена. Але розуміїте, моя специфіка... є-є фільми жахів. Ви згодні на роль чудовиська?
Журналістка – Не , думала , що доведеться змінювати свою зовнішність таким чином, але ... втім будь-яка зміна позитив, тим більше коли це ненадовго.
Агасфер: Зміни бувають тільки на все життя. Але і ви праві . Всі зміни є позитив. Хоча б тому що світ перебуває у постійному русі. А цей рух і є зміни. Втім опинившись раз у хутрі монстрика. Вам цього не забути! Але я не жадаю брати Вас на його роль. Монстрів багато а чарівних дівчат чортма. Чи ви бажаете прийти до мене в номер?
-Боюся , я зіпсую Вашу репутацію.
-Що Ви, не вагайтеся. Вона і так зіпсована.Мене шокує ваша уважність до дрібниць. Напевно ви астрологічна діва? Так я не помилився? А всім дівам потрібно присвячувати вірші. Припадає перед журналісткою на одне коліно і починає читати:
А ти моє блідне подібья
Звивався під демоном ночі
В сорочці на голее тіло
Я знаю...
що ти мене хочеш!
На друзки ламалася віра
У щире цнотливе кохання
Я добре знаю ці очі
Що тихо застогнуть до рання
Я знаю усі твої звуки
Ти хтиво творячи молитву
Мов ксендз цілував мені руки
Й як блядь цілував мої литки.
Тереза зворушено: А що цікаво тільки здаеться, це вірш присвячений Вам?
Агасфер: Справді. Я його взяв з одного листа, адресованого мені. Але мені вірші ні дочого. То ж я присвячую їх своїм шанувальницям.
Тереза вдає, що ображена: Це мій вірш!
Агасфер; Ймовірно, але ж я присвятив його Вам. Мені приєино знати, що ви мені колись писали.
Тереза: Мені теж...приемно. Але на моєму місці міг бути хто завгодно.
Агасфер продовжуючи стояти навколішках : І в цьому Ви маете рацію. Але згодьтеся на Вашому місці могли опинитися тільки Ви.
Тереза: Мені потрібно вийти.
Агасфер підіймаючись; Ну й ідіть, а я Вас більше не буду кохати!
Дійсно, навіщо вона йому тепер перфоманс закінченно, почуття пережито! Не довге, але справжне. У кожну жінку можна втюхатись до поросячого лементу, на пять хвилин, але посправжньому, ну добре на пятнадцять.
Тереза повільно й нечутно зникає з зали у напрямку туалету. Тихо матюкаючись про себе. Оце ж треба присвячувати їй, її ж вірша. Оце нахабство.Або не нахабство , можливо він дійсно не цікавиться авторками своїх листів.О, дідько, ну чому завджи коли їй освідчуються в коханні вона відчуває нагальну потребу піти до туалету. Треба б було його кудись запросити? Куди ж бо ? Та хоч на трамвайну зупинку? Він якось у інтервью сказав , що якщо його гарна жінка запросить на трамвайну зупинку він піде з нею.
Але сьогодні вже не піде, може вписатися до його завтрашнього заходу? Ну не знаю, матеріал такий буде , який вже буде. Треба хоч вірша написати.
Тереза славиться тим , що може писати вірші, де завгодно і коли завгодно. А для неї це і не є мистецтвом, це психотерапія. Ну і фетешизм звичайно присутній, ну й поясніть мені чому можна писати вірші лише в ділових тижневиках, чи на книжках інших поєтів. Га!
Така собі своєрідність, відсутність банальності. Га?
Та ні нічого в цьому хорошого немає , Терезу часто-густо використовують як рояль. Ну памятаете Маяковський у якомусь закладі читав вірші підвісивши до стелі рояль. Так як там Маяковський читав, не знаю, може й добре, але про це не дуже багато писали, а ось про рояль, про те що він був, і про те як саме він висів.
Зрештою популярність митця не є наслідком його талановитості, але кількості журналістів коло нього. А коли ще вони , як Тереза в процесі презинтації скачуть по залу гопки.Малюють на голих цицьках акторок , якусь цікаву філософ ічну хрень. Поперемінно розповідаючи , як трахались з Гребенщековим. Респект. Такі презентації цікаві. Аве тобі Терезо!
Але зараз журналістка сидить скрючившись на батареї в жіночому туалеті і калякає щось на томику Андруховича:
Цілуватися під парканом
Не звертати уваги на попіл навкруг,
брухт плюс кепський звязок
Я з задоволенням віддав би на розтин
Твій мозок.
Дізнатися, яка твоя сутність,
В чому твій зміст.
Якого біса тобі здалося, що ти анархіст
Вигадані тобою потвори розтрощать мій сон на дрова.
Куди ти преш?
Мене так збуджуе твоя голова
Ми взялися з єксперементальних дитячих садків
З одного різдва.
За домом у діда росла непогана трава.
Й ми намазанні медом займались коханням в квітучий траві
Які глюки потім творились в твоїй голові.
І коли тигренята бавилися у полтавських ставках
Розум замішаний на самостійності й інших казках
Видавав морфеми, і фонетичний облуд
Так , я вірю в твоє кохання , якщо ти ще тут!
Ух, дописала, Тереза злізла таки з батареї, й потягнулася розминаючи зіжмакане тіло.Трохи легше, плечі звичайно ниють, але про Агасфера вже більше не думаеться. Отак завжди.Завжди стверджувала , що вірші , це дефекація мозку.В процессі писаня він розпадаеться на дрібьязки, щоб по завершенні віршика зростися у більш менш пристойну однорідну массу. Поки думки змішані, як у шейкері усе є сумнівним і все є пронизливим. Душа перед написанням віршів знаходиться у непристойному , наркотичному спянінні, бо словотворчість є наркотиком. Жінка чи чоловік? Однаково! питання статі у вимірі творчості не дійсне.
Душі на землі і у раї не мають статі. Душі шукають свою половину. А не партнера з членом або вагіною. Душі і вірші не мають статі. А статеві вірші не мають цінності.
Тереза зявляеться в залі під гучні оплески. На єкрані йдуть титри: Але в титрах всі прізвища записані японською.
Шанувальниця Ситої краси:
.Гієроґліфи у титрах
Знов дивився ті ориєнтальні мультяхи?
Режисер Іпохондрії; У мультяхах є сенс. Особливо в японських. Щось від анімаційної педфелії. Зрештою Гіерогліфи в титрах , це оригінально , я маю рацію ?
Шанувальниця Ситої Краси: ги-ги.
Журналістка:Що є Анімаційна педофелія? Ви любите порно?
Режисер Іпохондрії; Це данина японській анімації, що мене надихнула. Порно?Н у дивився,позавчора чого ж, гиги? Типу щось у цьому є такого збоченого, або що? Другий день мені добре - повільно рухаюсь, мляво так розмовляю, сонливо тобто. Маю час))
На наступне інтервью вдягніть будь ласка спідничку, ... покоротше. А то з вами в джинсах якось нудно.
Шанувальниця Ситої Краси:Не звертайте уваги , він хам.
Журналістка:Я знаю.Шановний сама простота. Втім чому б не додати до мистецтва трохи брутальності. Дівчина приймає з теплих і вогких рук режисера бокал шампанського. Робить великий ковток. З цікавістю розглядаючи приміщення. Її одяг на диво вписується у інтерьер примішення :стильно розірвані джинси поверх яких розвиваеться великий шмат прозоро золотавої тканини схожої на кімоно або саван.Густо підведені блакитні очі. Схожа, вона таки схожа на героїню брутального японського аніме. Принаймі, як його уявляє режиссер Іпохондрії. А значить тут і зараз вона Ідеал. Усі предмети в залі оплутані магнітною лентою з відеокасет. Немов павутиною. На павутині гойдаються привязані пляшки шампанського, шматки сиру, галетне печиво, і усіляке інше їдло. Головне це не втрачати пильність, аби продираючись крізь густу плутанину магнітної стрічки не забруднити одяг, об палку салямі, не отримати в голову зненацька відірвавшоюся пляшкою у ритмі небезпеки народжуеться кохання, із безладу народжується творчість.Як тут багато творчості і кохання! Видирає з плівки бутерброд намазаний маслом. Ковзаеться на битому склі. Бутерброд вислизае з рук і падає бутерброд завжди падае маслом вниз.
Масло швидко тане. У приміщені жарко. І хочеться роздягтись.
Думка взяти участь в боді-арті, зявляеться.
Замальовані фарбою груди, не пускають у себе повітря.
Бодіарт не дозволяе бути брутальною або нескромною.
Гола жінка серед одягненого натовпу-взірець гарних манер.
Інакше Вона не оголена, вона вульгарна.Розуміння приходить коли завгодно. Бутерброди падають маслом вниз. Люди закохуються душею на виворіт. Ти тихо і цинічно перетворюєш свое кохання на мистецтво перетворення свого тіла на будь що, за допомогою кольору, тона фактури , ліній, форм і деталей.Агасфер називає це- Кіно. Але до будь-якого слова у словнику ми можемо додати слово синонім-Кохання.
Ванна наповненна шампанським –кохання. Роздерта червона сукня, сигаретний попіл, брудна філософія, тіло вбранне або оголене ,і те і друге і трете.
На єкранах де транслювалася Іпохондрія глядачам демонстрували вітер, дощові обвали, тіла що обертаються на монстрів збуджені аритмічним джазом. Музика ставала чимдуж гучнішою і розчиняла в собі зображення. Дійство на єкранах і залі злилося у єдине.Кистепері риби в плазмових телевізорах жерли роздираючи зубами довірливих громадян. Акторки жерли поглядом спонсорів. Публіка запихалася фуршетним харчем. На приманку прозоро-золотавого хітону Терези помалу злазяться самчики. Вона бажає танцювати. І рухаеться швидко і рушуче, дригаючи руками і ногами у всібіч розігруючи сама з собою кумедну виставу. Танок її захоплюючий. Але не вимагає партнера, тож самчики лише знімають її на камери.Режисер Іпохондрії теж давить поглядом журналістку.
Тереза здаеться собі схожою на річку у якій плавають свавільні кистепері риби.Вона теж тепер дивилася на режисера. Аритмічний джаз, що накладаеться на сітчатку очей жінки. Робить її рухи осмисленими, а погляд вибагливим.
Аритмічний джаз відкладаеться на пальцях музикантів мозолями.
На серцях німфеток втраченою цнотою.
Аритмічний джаз не діє на режисера Іпохондрії: тому , що є його інструментом, другом змішаннним з осіннім вітром.Присмаком кави з ромом у присмерках.
Режисер Іпохондрії сьогодні ж спіймає журналістку серед коридорів і кінокамер, щоб викохати у підведені густим чорним блакитні очі.
Запитання летять з усіх кінців, і закручують голову у невідомому напрямку.
-Хто Ви повіросповіданню?
Агасфер дивлячись прямо у спрямовану на нього камеру:
-Годзылчианець!
Захеканий журналіст:Хто , хто?
-Годзылка, так і занотуйте собі я вірю в те що Світ породила і Виродила саме Годзылка пр Бармаглот это помісь Гамадрилки и Макарон по-флотьски, так щось є від білого ведмадика трохи від Булгаківського Бегемота..
Журналіст-Як цікаво, а на кого з існуючих тварин, вона схоже найбільше, і як Ви гадаете, яким чином Вона розмножуеться?
Агасфер; Ну, щоб я довго не гвалтував слова, уявіть собі таку Білу і пухнасту Годзілку, яка мило пукає і пахне карамельками. Щодо розмноження...
Бармаглот завжди був гермафродитом тому прелюбодіяння в Біблії не Вшановується. Ну незрозумілі йому були ці расклади !!!!!
Перший закон Всесвіту Виголошуе другого такого Бармаглота бути не може. Тому усім новоствреним істотам Бармаглот подарував інстинкт розмноження .
Журналіст потужно хекає у хусточку і дивилься на Агасфера очманілими очима.
-А що проголошує Другий закон Всесвіту?
- Другий..хм по замисленому обличчу Агасфера , можна легко зрозуміти, що він глибоко цінує увагу журналіста , але відповіді на запитання і ще не придумав.
- Другий закон Всесвіту проголошує, що коли розум перевершить в людській свідомості інстинкт розмноження, то кожний стане сам собі Бармаглот і стане цьому кожному потрібна окрема цивілізація. А галактика, такий вандалізм фіг лі витримає. Тож Лусне до чортової Бабусі напевне.
- Так у моему мозку існує ,щось на зразок Триединства, Без нього нікуди;Ото ж Годзілка, великий Режисер, і Тереза. Ото і вся релігія.
- Музика стихла. Журналіст нотує собі у записничок.
- Агасфер:Ну чого Ви замовкли, невже в Вас немае більше ідіотських запитань?
- P.S. Пара нормальні явища живуть серед нас и ми повинні знати їх в обличча.
До Агасфера підкрадаеться вже порядком пьяненька Шанувальниця ситої краси.
-Хлопче я б в тебе закохалася, але я заощаджуї свої почуття.
Агасфер –Який жаль... і тут же забуває про неї
Тереза: А з твого боку, це досить цинічно..
Агасфер; Щеб пак люба моя, а що я можу ще зробити, як не стати циніком. Дрібним злодіем, що краде чужі життеві сюжети. Що пити джин з клишталевої склянки в якій замість льду вилискують справжні міжгалактичні бурульки. Цей фільм єссенція моїх почуттів, сік вижатий з мене до останньої краплі. Чи я повинен плигати від радощів коли пристаркувата пані роздає мені компліменти.
Тереза; Це не пристаркувата пані, Шанувальниця Ситої краси твій друг. Пробач, я не її мав на увазі. Режиссер методично відриває голову щойно йому подарованому плюшевому песикові. Не тільки її... Як мої друзі взагалі, можуть казати щось про мої фільми...хороше, чи погане. Коли я пишу тобі листа, чи ти аналізуеш його, як фееричний, доступний для читання, поганий або марно прочитанний. Те, що я знімаю, і є своєрідними листами до людей. Кожний сценарій, це -максимально-виважений стислий підсумок того, що відбувається на данний момент у моему мозку. Розуміеш. Кому, як не тобі знати, що з-за куліс моїх картин стирчать заячі вуха Хемігуевщини, зачитанного з –малку до дір Бредбері, Злочину і кари Достоевського, чого гріха таїти, усіеї літератури, яку я встиг окинути оком з того моменту, як виліз з пелюшок і по сьогодні.
-Це все ти, але чому ж тоді все так страшно, Не корчи з себе дурника Агасфере, у житті ти інший.
-Страшно, а ти маеш на увазі спец-єфекти, то для збільшення кількості публіки.
-Ти гадаеш їм це вдовподи?
-А то..Відрубані пальці, голови, а якщо їх ще потім зїдає якась собака, то це взагалі кабздец. Знаеш мені завжди хотілося показати у кіно, щось персональне, інтимне, ну наприклад наші відносини з тобою. Але щоб глядачі ходили на цю картину не лише шмякати поп-корн, я наповнюю картину, усякими монстрами і психічно-хворими, а краще два в одному.
Мені цікаво коли серьйозні дорослі люди копаються у своїх почуттях, як дитина в мішку з іграшками.
Глядачам –коли вони вбивають одне-одного виделками.Доводеться міксувати.
Втім публіка завжди любила коктейлі.
Он бачиш, знову
Жінка з блакитно палаючими очима запитує: В чому суть моїх стрічок? Гай, гай шановні панове , чи це не Вершина айсбергу успіху.
Мої, будь-які крео фільми, це зрештою гра. Яке б й мення цьому б не давалося від феерії до брудної документалістики. Але якщо жінки питають мене про це з придиханням значить я виграв! Гей, друзі , якби я знав це наперед. Що граючись словами, науковими термінами, химерними долями анімаційних акторів, можна створювати персональні світи, й використовувати для коктейлів всі льоди антарктики.Хіба важливо, які сааме химери я створюю, і як саме входять вони у Ваш мозок. Коли Ви наприкінці фільма стаете справжніми. Після того як вмирае єкран, прибиральниці мішками виносять з залу недоторканий поп-корн зіпсований потоками щирої води з оченят публіки. Згадайте , Ви самі були в цьому залі. Це ви плюндрували пакетики з кукурудзою пришелепкуватими риданнями. Чи я винен у цьому. До чого тут я? Створюючи фільм, я нездогадувався про Ваше існування.
По залі гасають голі актрисульки розмальовані білою гуашшю. Вони розбивають випиті гостями пляшки і ходять по них босими ногами. При вході кожному з гостей видають пензлики і чорну фарбу. Якщо вдасться спіймати актрисульку , можна на ній чогось накалякати.
Журналістка спочатку не має такого бажання, але розкинувши мізками таки підзиває розмальовану гуашшю дівулю і пише на на ній дитячим калліграфічним почерком; Передам у гарні руки почуття особистої гідності.Особистої! Безплатно!!! Адреса і телефон.
Шанувальниця Ситої краси; А що на дівчатках давно вже потрібно було накалякати ; Тут може бути ваша реклама. Заодно б і грошей заробили.
А що там у Вас з почуттям Власної гідності. До речі, як Вас звуть?
Журналістка;Тереза. А з цим почуттям, та нічого...Просто воно є. Може і іще комусь знадобиться.
Гарна штука взагалі. Багато місця не займае, в особисті справи не лізе, вночі спить , якщо треба легко впадає взапаморочення, дещиця наркотиків чи алкоголю, роби з ним що хочеш.. Гарна така штука . Але з такою проффесією ,як у мене, трохи заважае. Але ж комусь потрібна ця штука. Чи мало на світі мазохістів? А ви особисто хто?
Шанувальниця ситої краси; Я , Шанувальниця ситої краси, тобто куховарка. Ну ще його коханка( вказує на режиссера Іпохондрії) Але це не принципіально. Тут більша половина залу його коханки. А ти мені дитинко подобаешся. Хочеш пиріжечок? Знаходить у магнітній павутині Пирога розміром з автомобільне колесо. Відкусиш шматочок:Побачиш веселі мультяхи. Відкусиш два що поробиш дракони з стін вилізатимуть. Увесь зхрумаеш – Велика дупа виросте. Кладе Піріг у мішок і дає його Терезі.
Тереза слідуючі принципу;Дають бери. Чіпляє мішок на плечі і каже куховарці :Дякую
Шанувальниця Ситої краси; Режисер пісюнковий злодій, май на увазі. Користуйся!
Куховарка зникає у павутиі магнітної стрічки. Раніше ніж Тереза встигла спитати кого вона мала на увазі Пряник чи режиссера.
Цікаво , що потрібно зробити , щоб закохати у себе Агасфера. Звичайно можна вдягнути блакитне платтячко, сплутати на голові дитячі коси, прикинутись хворою сонячною саркомою і кожного разу. Кожного разу незмінно падати з вікна девятого поверху і залишатись живою.Чи пруть шалених шанованих режисерів жінки з потягом до суіциду?
Вдягтись у рясу на черговому вечорі присвяченому махно і анархістам. Запроонувати себе згвалтувати. Все є добрим методом, але якщо б можна було побачити його у перше.
Велика брехня, друзі не можуть бути пристрастними коханцями. І гакалітри чаю видуті на хіпповій кухні, з безладом розрізання ночей на сьогодні і завтра.У перемішку з поїздками до зоопарку щоб накуритися у вольері з бегемотами. У ліжку столітня вистояна дружба перетворюється на сторічну війну. І ти вже не памятаеш, постать у білому вбранні з червоною трояндою в зубах, що танцює канкан для столі. І не для тебе я фурія, тому що ми разом ставили цей спектакль. Ти згадуеш не мої чорні панчохи , але як ми стріляли цигарки у перехожих, а потім ти вчив мене нотам і першим аккордам. Ти не розпинатимеш мене на ліжку. А просто скажеш мимохідь, давай народимо дитинку. А я розміюся у відповідь. Ти не можеш жадати моєї плоті. Тому що маеш тіло з плоттю , кровю і чим завгодно заочно, але дипломовано .Всесвітом.Людьми.Моїм здоровим глуздом. Напиши про мене дессертацію. Гарну, вправну з картинками і розмовами .Знімай Аніме . Мені конче це потрібно.
Гай-гай мій друже Агасфере, а я тебе ж зовсім не знаю. У нас дружба –заочна, Кохання –заочне. Колись було. Ти ж бо розповідав про нього усім навкруги, тільки не мені . А від шампанського таки добре крутить голову.
До Терези зі спини підкрадаеться Агасфер в одній руці пензлик з чорною фарбою. Другою, він тримається за стіну аби не впасти. В кишені піджака зелена пляшка. Здаеться я зненавиджу шампанське за сьогоднішній вечір. Агасфер пише на спині журналістки : Я ТЕБЕ КОХ...
Тереза обертаеться. Режисер підхоплює її на руки і починае ротом навпомацки шукати її губи. Режисер пяний де йому знаїти губи. Тому він цілує Терезу у правого перса. Вона не заперечує. По сценарію заплановані їх непристойні любощі. Усе і завжди робиться по сценарію.
Сценарій життя має бути неординарним. Які там листи друзям з півдня на північ: Пьемо мінеральну воду з буфету. Гуляемо багато, і більшість часу у двох. Годують відмінно. По вечарах граемо в білльярд. Агасфере: для мене саме це неординарність. В моему житті було все що завгодно , а такого не було .Ну звичайно що вона про це мовчить.
Агасфер же у нас романтик проспиртований цинізмом наскрізь. І чотири вдалі дублі подружнього життя підверджують його химерний снобізм. І Так буває
Змінються одяг, по сезону.Обличчя з плином часу. Жінки не люблять дзеркала у середньому віці. Я просто боюся що з часом мені стане просто все одно.
Творчість , що починаеться з індустріальніх кварталів, і підземель . Драйвовий гітарний музон. Бита кінокамера. Перші пятихвилинні стрічки , що подобалися не тільки хлопчикам , але й дівчаткам. Картата історія порноіндустрії. Чи ти памятаеш ,як ми заробляли на першу кінокамеру. Мені не бридко, це просто спогади...
Агасфер:Так спогади..Відкорковує пляшку шампанського. Наливає в бокали!
Тобі сподобалося, тоді?
Тереза:що?
Агасфер :Ну , як ми трахались?
Тереза: Це було в тринадцятирічному віці. Тобі так кортить поговирити на пяну голову. Тут є журналісти і крім мене...Знаеш мене тоді більше цікавило як ми будемо підкоряти світ?
Агасфер; А щось таке було. І ..є, знаеш мені здаеться, що він нас вже підкорив.
Тереза не знаю; Я ось тебе клацаю, і я знаю навіщо; тобто вийде інтервью в модному глянсі, гроші , таке інше ... Слухай а якщо ми не знайдемо акторку для наступного фільму? Ти б покрутився з якоюсь з шанувальниць. Нам важливо будь-яке...
Агасфер :Мясо... Ти саме це хотіла сказати.
Тереза :І це теж. Якщо цього не буде ти знаеш де ми опинимось. Я бачу ,що ти дещо припух, ну я розумію від алкоголю, але йди в зал шукай.(дае йому коліном під зад)
Агасфер понуро йде в зал.
Вмикають музику, схоже на провінційний вальс, чи Аве Марію. Тереза ніяк не ставиться до нових віянь у музиці, точніше ставлення плачевне. Втім коли всі нажерлись , роздовбали все що завгодно, й зрештою залили пивом кінокамеру можна і Вальса по радіо послухати.
Але це вже занадто(випадково наступає на манекена, що зображує режиссера Іпохондрії з вирізанним серцем.
Знаете,Мила вертихвістка підходить якомога ближче до режисера і схиляеться над самим його вухом:- Мені здаеться , що в Іпохондрії є дуже важливим те що майже кожен фрагмент стрічки протирічить наступному.
Режисер Іпохондрії(з марною надією, сказати щось розумне): Це тому що протидія завжди дорівнює і протилежить будь якому дійству.
В ході бесіди режисер кумедно сіпається, намагаючись скинути з рук настирливих шанувальніць, але у кадр шанувальниці не попадають, тож у телеглядачів сформується уявлення, що режиссер хворий на ДЦП.
Пяний шанувальник: Привет! Дивився Іпохондрію Ну и трепануло тебе. таке писати. Жизнь пречудова, а чорні вікна не настольки мерзенні, щоб вирізати собі серце и закапувати його у сніг. Але це все гівно. Проникся. Респект.
Режисер Іпохондрії; Дякую, за це потрібно випити!
Пяний шанувальник підіймаючи келих: За людину, що читає думки нації! За режиссера Іпохондрії!
Режисер мяко, але сильно бере шанувальника за лікоть і тягне його руку з келихом у низ: Хлопче, а ось за це я не питиму.
По натовпу глядачів, шелесть-шелесть проступає питання:Чому?
Агасфер: Тому, що людина , що читає думки є нещасною. А я не є несчасливим. Мені просто знайомий хід Ваших думок .Я спостерігав за Вашим життям продиктованим суспільством. Суспільство робить усе, щоб людина не мала своїх бажань. А я роблю все що я хочу! Підзиває поглядом журналістку. Чи не так Терезо:
Тереза; Так, звичайно. Якщо він захоче він отрується димедролом. Це його Конституційне право. Саме тому він цього не зробить!
Агасфер:правильно Терезо! Ти така розумна, що можливо коли ти станеш стара і лиса, тебе візьмуть до якогось університету проффесором!
Тереза; Дякую за побажання.Я думаю це обовязково станеться, коли наш черговий пра-пра-правнук буде стискати дебелу бабу на свіжому сіні. Якщо, тоді ще зостанеться свіже сіно.
Агасфер: І дебелі баби!
Тереза; За дебелих баб!
Тусівка дружно підіймає келихи:-За баб !Лунае вир голосів
Усі пьють злагоджено і слухняно. Тепер уже Агасфер йде вмиватися до туалету.
Агасфер стрімко йшов по коридору. На обличчі щось на зразок татуюрованної посмішки. В руках букет азалії. Мама завжди казала не трать останні гроші на квіти для шлюх. Проте зараз їх занадто, щоб вираховувати які з них надійшли останніми і шлюх і грошей.Тереза його зїсть , якщо він не знайде акторку на головну роль. Тереза... А таки ж мене вона радує , особливоїї ставлення До мені і життя. До мого життя. Позитив від бескомпромісного панківського розебства до чітких виваженних рішень.Знайди акторку, а чому б їй самій не зіграти у фільмі.
Вона не акторка, ні ви тільки подумайте. А мої фільми й не потребують профессійних акторів. А що ходиш по залу, витрушуеш очами дівчат. Вони усі такі. Я якось у дитинстві уявляв собі армію янголів з різнобарвними крилами .Себе монолітним Робін Гудом з палаючим серцем і луком за спиною. Стріли гострі, щоб пробивати серця янголів , й мішені метафізичного смутку. Картаті превередливі янголи у спідницях міні і максі співають псаломи неставленими голосами . Живуть по принципу : «Випив, поцілував в Загс!!!» У Терези все чесно, без претензійних фантазій, і пафосу. Чому за тисячі діб що ми провели разом не знаю чи потрібна вона мені , як... як жінка? А вона з кожним днем стае все серьзнішою і кидає веселе журналістьке раздолбайство на користь гострих соціальних публікацій. Чи памятатиме вона про мене!
А ангели не погані за вродою, але штучний запах пластмасси переслідує їх крок за кроком.
Кров, що запеклася на моїх пальцях теж штучна, але по справжньому бруднить бокали. Свято презентації. Готельний номер.Претендентка на головну роль має зіграти першу сцену з кінофільму ще в ньому.Та де б узяти.Он їх дивися чортма бігає по залі, вони всі хочуть тебе і твоїх фільмів. Коли , як , закохуйся, і чимдуж швидше тягни їх на знімальний майданчик. Їх не шкода, їх багато. Гроші рибними лусками зеленіють у кишенях і пахнуть свіжими карпами. Бери і користуйся ти все одно ніколи не станеш старшим, а вони молодшими.Тож грай своє соло на кіноплівці , витрушуй оплески з рук самовбивць зі стажем і грошові одиниці зі спонсорів. Житття дивиться на мене лагідними словами, і я промовляю до нього пестливі слова. Слово не горобець вилетить не спіймаеш! Що є численні інтервью. Відпускання горобців на волю. То ж чи гріх бути словоблудним. Інтервью , це гра в бісер.Кохання це гра в бісер. Життя , це, теж...Гессе писав про це книги, гессе взагалі був розумником. Я лише знімаю:кіно, дівчат . кіно для дівчат. Дівчат для кіно. Як далеко може завести імітування Моралі за допомогою встановленних правил і особистих переконань. Але копання в собі ніколи не призводить до пристойних відповідей. Тож краще повернутись в тусівку. Для переконання , що дурень хтось інший, а не ти! ТИ!ТИ!ТИ!
Коли Агасфер підходить до тусівки Всі знову цокаються шампанським.
Агасфер:До речі за що пьемо?
Мила Шанувальниця: За ваші нові творчі плани! До речі які у Вас творчі плани?
Режисер Іпохондрії;Я роблю тільки те що я люблю робити, а я
люблю імітувати зливу та вітер ,навіть море трохи виходить. Назва , ще не думав: Але памятаете, як у Кітса: Ранок, пророщуться о півночі» А що гарнюня назва для стрічки. Шкода, що плагіат.
Щось таке, лежать декілька сценаріїв , я вам один розкажу :Про секретний завод на березі моря.
Таке собі буденне обійстя .Там тихо і занудно робляться виноходи про які ніхто ніколи не дізнаеться. Поряд Общага для робітників, бетонна будівля, коридорна система. Ну ти знаеш. Кімната наліво кімната направо. Невелика така общага кімнаток сім або десять, ну ще й кухня, загальна, я знаю сам у такій жив. Ванна там теж була запланована, але з якоїсь причини її не встановили. От і була така кімнатка без вікон з трубами і лахміттям. Дітей в общазі ціею кімнатою лякали. Дітям зазвичай батьки психіку плюндрують, то бабаем, то темною кімнатою. Але зазвичай, ані бабая, ані темних кімнат. Але тут була ця страшенна штука. І діяла переконливо. Не одне дитинча у штани понакладало.
Але всі так жили гарнюньо! Але звичайно у сімї не без виродка. А в темній кімнаті не без чудовиська... Слухай, я не забагато вам розповідаю. А в тім ви такіж пяні як і я. Вам можна! Так?
Замуляне мовчання у відповідь.
Агасфер(наполегливо)Так? Ну добре( поветаеться до Милої шанувальниці) давайте я вас протестую. Можна?
Мила шанувальниця; (радісно) можна!
Агасфер:добре тоді скажи швидко: Коло ями холм з кулями, сяду на холм куль поправлю.
Мила шанувальниця: Коло ями холм з х...ображено відходить від режиссера: Ой , якась непристойність виходить.
Агасфер: Це нічого у мене також...Розуміеш , завжди коли я починаю новий сценарій, я присягаюся писати тільки правду. Про себе, там почуття, жінок , примхи...ну ви про мої вади краще знаєте, бо я маю властивість забувати , інакше так можна з глузду зїхати. А виходить якась непристойність. Правда вона різна бувае:Ну там про меблі , посуд, манну кашу на сніданок це теж правда Можна ще про те як в туалет ходиш написати, деякі до речі пишуть, он Ламонов наприклад...бр..
Мила Шанувальниця; Але ж Ви у якомусь інтервью писали, що Ламонов Ваш улюбленний письменник.
Агасфер;Еге ж , я напевно тому й не знімаю про анальний секс. Бо трахатися з негром в сраку випромінюючи іскристий єнтузіазм може лише Ламонов.Знаеш дійсно люблю його твори, можливо й тому дивитись на нього якось бридко. Міллера почитав і попустило. Бридкі речі , що один що інший.
Мила шанувальниця:Чому ж , тоді читаете?
Агасфер придивляючись пильніше до панни; Очі в Вас нехороші. З блиском! Вас фотографувати треба. Десь в документальній хроніці, як потенційного людожера
Агасфер закриваючи оченята замріяно уявляючи
(Довга Пауза)
Впевнений , що шанувальнниця ще тут:Я думаю у більш інтимній обстановці нам би було про що поговорити
Шанувальниця; Про що!
Агасфер: Ну наприклад про мої майбутні фільми. До речі ви ж не маєте дурної звички готувати сніданок. Я не терплю сторонніх жінок у своїй кухні. А лимонов мені дійсно подобаеться. Так його мистецтво фотогафувати себе з середини. Не книжки, якесь фантастичне фото внутрішнього світу. Так ось я якісні фото обожнюю, жаль що у нього в душі таке лайно. А то б закохався і одружився, дарма , що гатересексуал.
Шанувальниця:Ви впевнені.
Агасфер:Звичайно, А от з фотками з середини якось не доречно виходить. Розуміеш велика розбіжність між ємоціями і зображенням
От що відбуваеться занурююшся у минулі стосунки, а знаходиш безлад. Ну як ти поясниш глядачам , що коли кохана жінка розбила тоб пляшку об голову і це було прекрасно. Мрію навчитися
Ото ж на чому я зупинився,
Наступна стрічка буде про море, птахів, і...Вас якшо надягнете спідничку на наступну зустріч.
Журналістка: Мабуть, що надягну!Скажіть , а що для Вас натхнення?
Режисер Іпохондрії; Ну натхнення. Це як менструація! До речі у Вас буває менструація?
Журналістка: Вона у мене зараз. Але яке в тому натхнення... Тож ви вімете мене у наступну стрічку?
Режиссер; Яке натхнення, Господи. Коли жінка стікає кровью, щоб оновитись, це схоже на фенікса. Це Кора перетворюється на велику матір. По білим порцеляновим ногам, вогняні червоні потоки...
Світ, що ще не прийняв свого христа.
Ось Я уже уявив собі як ви стаете на трассу, й стопите машину, щоб попрямувати до рідного міста. Але ви ще не знаете що по вулицях Вашого рідного міста ходить така собі гадзілка і чавить бідних зазомбованих звичайних людей. Вони лускають і "раскидивають мозгамі". А це страшне. Отож по приїзді розкриеться справжня Ваша міссія. Ви повинні врятувати рідне місто.Якщо Вас звичайно не ухватить трясся від вигляду Годзілки!ги-ги(бридко і гучно сміється)
Журналістка: Але ж Вона (трясця) мене не ухватить(з надією) Правда?.
Бере Режиссера Іпохондрії під руку! Режисер бере її трохи по нижче талії, і ніжно шепоче:Правда.
Режисер:То ви згодні на роль Грози анімаційних монстрів?
Журналістка: Ой це так несподівано, а я підійду Вам?
Режисер хтиво посміхаеться:Єге ж бо підійдете, з Вашим то обличчам... о а яка фігура...
Тереза поправляе на собі волосся:Я згодна, А ви не передумаете?
Режиссер:Як можна? Ми зараз же підпишемо контракт. Дістае з кишені замацаний папірець з кількома печатками.
Тереза стрибаючи в душі від радості.. підписує. Ото пощастило. І вона вже знае деяких персон, які ще довго не вийдуть з клозету від заздрощів.
Режисер радо:То може зостанемося вдвох, я мушу пояснити Вам деякі моменти в сценарії, розумієте зйомки починаються завтра!
Отож Вона згодилася на цю роль! От дідько Вона підписала контракт, і навіть не здогадалася про що йде мова! Салют моему життю! Я зніму це! Бомба ось що це буде. Старі динозаври кінематографу показяться з заздрощів! Все що я казав про складнощі зйомки, то це мені глюк наснився. Зйомка буде зашибісь. Колесо думки везе мене на хмарки. Все ,що невдасться зняти врятує монтаж і сценарій. Та ні , до мене доперло, що потібно знімати Фільму про справжню українську годзіллу, тільки но я почув назву цього псевдоуйобського культа. Вони ще не бачили укрїньських чудовіськ пухнасто-лагідно –білих з запахом густої карамелі. Ніколи не відчував таких заздрощів сам до себе . Голова моя , чого це ти так прешся, не курила не нюхала. Хіба ,що пила...
-Та все ніштяк крихітко ти станеш зіркою! Агасфер притискає дівку до грудей з у усіею палкістю щойнозакоханого!
Дівка в захваті!
Її ще ніхто на бачив, ніхто не знає ,але радість так переповнює його . Немов сама Одрі Хепберн погодилася знятись у його божевільній картині. Респект тобі Агасфере! І ще раз Респект! І хто ще в нашій країні знімав таке Сонце навиворіт.Духа гоцае на захеканому дансполі сьомого неба, і вирвавши з тіла печінку втоптує її в змокрілі паркетини. Форева!
Так, так на фіг печінку, скіль можни лити в себе шампанське. Агасфер ковзае ногою по асфальту цілує дамі ручку, і відкорковує пляшку. Він кріпко- накріпко притискує її до себе. Впиваеться у помазанні ревлоном губи. Підіймае пляшку над головою, влаштовуючи собі і Катрусі душ із солодкого червоного вина, закриваючі її очі долонями. Нарешті він забирає руку. І тихо каже посміхаючись кудись у сторону:
-Ну що з тобою робити? На, простягає їй пачку таблеток, без напису.Коли тобі стане погано.Зїж одну таблетку стане краще.Зїж дві-три Прийде до тебе творче осяяння. Або ніколи не прийде. Зїж усю пачку зараз же телепортуешся у реанімацію.
Катруся: А якщо я не буду їх їсти?
Агасфер ,ну не знаю, думай сама. Я не вимагаю проффессійності. Мені головне, щоб у процессі зйомок у тебе очі вогнем горіли,а як саме ти це зробиш мене не цікавить. Я лише пропоную тобі метод.
Катруся;-А скажи, Тереза їх теж їсть?
Агасфер.Ні, Тереза, напевно єдина людина у світі якій це не потрібно. Я в неї тому і закоханий, виправляеться ...платонічно. Слухай, а чим ти взагалі займаешся?
Катруся;Була радіоведучою, але потім мене звільнили.
Агасфер:Цікаво, а за що звільнили?
Катруся:За мастурбацію і оргазм у прямому єфірі.Ну, ще за матюки.
Агасфер:(відбирає у неї пачку з таблетками)Давай назад,тобі це не потрібно. Слухай Катрусю, все не може бути так...Ідеальних жінок не буває..Ти напевно лесбійка.
Катруся:Ні
Агасфер."...Я покажу тобі справжне кіно. Збудженого оператора, який підлітає до акторів, погрожуючи надавати штативом по сраці, якщо вони не стануть на те місце де на його думку стояти потрібно. А також сценарій, в якому не повинно бути жодного місця де глядач міг би спокійно ковтнути повітря. Зйомки будуть на морі.Я буду дивитися як ти що вечора, спітніла, але не стомлена будеш забігати в молочну воду збаламучуючи пісок на дні маленькими ступнями.
Я сидітиму на березі. Я запамятаю, як бризки води розсипаються у повітрі між твоїми ногами. Це кіно шлях що я хочу пройти с тобою. Навіть,якщо кожен крок буде кроком по гострим лезам.
Моя дівчинко кров-це банальний, але старий і вірний спосіб аби привернути увагу глядача.
Тереза все бачила. Вона палила довгі цигарки на балконі у якихось чотирьох метрах над їх головами.
Агасфер і Катруся, стояли на ганку, сміялися, чмокаючи одне одного в носа. Про щось сперечалися, і знову голосно реготали, здавалось над цілим світом.
Терезі подобалася дівчинка, її сміх, веселий Агасфер.Сценарій. Дівчина дивилася на них, пербираючи довге волосся, і єдине, що було їй незрозуміло в цьму житті, то це чому коли все навкруги світло і радісно, хтось обовязково має померти?
Тереза відійшла від бильців балкона. Сіла на турботливо виставлений на балконі диванчик і запалила нову цигарку.Майже не вслухаючись у звуки на дворі. Вона достатньо довго знала Агасфера, що б зрозуміти, що ані режжисер, ані акторка не повернуться сьогодні вже на территорію закладу.
І Вони кудись йдуть, хитаючись і розплескуючи на ходу , алкоголь не турбуючись про закінчення вечора, що цілком резонно. Публіка Весело продовжуе бухати, в недовгих перервах поїдаючи їдло, так що ніхто і не помітив їхнього зникнення.
Агасфер: Знаеш, а я довго писав сценарій для цього фільму більш ніж пів-року.
Спершу була ідея. Першу сцена і мелодію, ми з Терезою накалякали на раз. Потім носилися з ціею ідеєю, як дурні з торбою. Себто розуміли, що ідея потребує оформлення в словах, звуках, відеоряд хоч і схематичний. Бля-м! Наступні сцени повзли , як в пустелі змучені черепашки. І знаеш кожний так хвацько видумував собі виправдання по типу; Зламав авто, троллейбус з рельс зійшов, мама захворіла, а то й просто був повний бодун, а я взагалі цілковитий шимпанзе, але завтра обязково щось вигадаю.Але цей сценарій , ще шкрести й шкребти треба. Тому що ти ж знаеш! Те що написано в сценарії одне, а те що зафіксує плівка вже інша справа.
Катруся; Ні не знаю, чесно. Ніколи в житті не знімалася в кіно.
А як було з Іпохондріею?
Агасфер: А іпохондрія, то було , як два пальця... Три місяці і кассета з фільмом вже лежала на столі у продюсера. Я довго не розумів звідки В моїй голові зявився сценарій Іпохондрії. Там Така єнергетика вирувала, що я написав текст сценарію за два дні, а за тиждень ми вже гасали на знімальному майданчику.Всіх все перло!Мене , Терезу, акторів , ба навіть продюсера. Я взагалі думав , що так не буває.Це я потім вже зрозумів що єнергетика «Іпохондрії» продовження мого організму. Детальки, мляве мракобісся, моє латаття на носі головного героя. Ці кистепері риби- мої вади й недоліки, під мікроскопом, та ну його той мікроскоп, у повному масштабі. І діти –усі без виключення-я, я,Я. Я борюся з червяками в борщі. Я Літаю на парашуті з парасольки.Я миюся у придорожній пилюці, уявляючи себе горобцем. Це все мое дитинство! Це Я!
Сцена Друга.
Готельний номер режисера.Кімната .Вузька і довга. Висока стеля .Табуретка.На Табуретці лежить розібраний пістолет іграшковий.
Агасфер. До ранку це і твоя кімната. Якщо, прокинешся раніше мене не чіпай мої речі і наркотики. Добре!
Катруся:Добре! Претензійно: А чому у тебе на підлозі жіночі труси! Ти так носиш.
Агасфер; Тому що у мене, милися модельки, що гасали з бодіартом. А тобі не подобаеться?
Шанувальниця;Ну що ти я в заваті!
Агасфер; У мене завжди хтось миеться! У квартирі, готельному номері, ба навіть в кіношному вагончику. У мене зручно митися. Розумієш, я можу спати де завгодно, але завжди потребую гарячої води. Інші цим користуються. Цілком природно!
Шанувальниця;Тоді і я прийму в тебе душ! Можна?
Агасфер; Ну я ж сказав- цей номер твій до завтрашнього ранку!
Шанувальниця йде в ванну щільно зачиняючи за собою двері. Вмикає воду. Холодний кран , гарячий. Знімає з крану , поморщившись дві жіночі волосини. Залізае у у ванну.Вилізае з ванни ,шлепаючи ногами по холодному кафелю, аби перевірити , чи щільно закрила двері. У руках Катруся тримає відчиненну пляшку шампуню. Плює в пляшку, примовляючи; щоб ти один раз помив голову , а думав про мене все життя.
Ангел з лівого плеча:Хе-Хе, це ж Терезин Шампунь.
Шанувальниця не чує.
Скрізь розкидані трояндочки, і всюди пятна крові Агасфера(ну Великого режесера, так теж можна), що любить наступати босими пятками на шипи. З картини ,що висить над маленьким диванчиком краще за будь-яку систему безпеки стежить всевидяче око.
Режисер: Тобі не моторошно?
Катруся: А чому Ви намагаєтесь завжди когось налякати?
Режисер: А тоді люди краще слухаються. Чим більше налякані, тим краще слухаються. Перейдемо на ти?
Шанувальниця: Катя.
Режисер:Агасфер.(Заглядае в холодильник) є пляшка вина,але більше нічого немае.
Катруся :Зато в мене є, я з фуршету сперла.Дістае з сумки шмат сиру.
Режисер радіє і відкриває пляшку:То як, будемо місто від Годзілки рятувати? Наливае вино у камяні келихи.
Катруся(невпевненно) Так. А яка вона та Годзілка?
Режисер:Ще не думав. Напевно біла і пухнаста, карамельками пахне…
Шанувальниця:Ти з мене збиткуєшся?Вона ж зла.
Режисер:Ну то й що? Чому зло не може бути білим і пахтіти карамельками. Он подивися на морозиво в макдоналдці. Знаеш скільки колись тендітних дівчат від нього ходять з великими дупами. Чи є морозиво добром?
Шанувальниця:Але ж тоді її, пухнасту, буде шкода вбивати.
Відпиває з келиха великий ковток:Дивне вино, розуміеш коли ,щось бридке, його не шкода. Все зле повинно бути гидким.
Режиссер: А маніяк убивця повинен носити на спині майку маніяк убивця, ти це маеш на увазі?Та це ж стара пісня, знаеш добро завжди перемагає зло, а значить той хто переміг і є добро? Ти хочеш зостатися пай-дівчинкою вбивши Годзілку, не вийде. Розуміеш, будь-яке вбивство приносить у людину зло, якби вона того не хотіла, але це найпростіший спосіб позбутися проблем, тому й самий улюбленний.
Тереза;(радісно)Ой я щось таке читала: «Мертві не кусаються» «Гарний сторож- мертвий сторож» Острів скарбів здаеться
Режиссер ;Здаеться, але це зрештою не так вже й важливо.Знаеш, ще Шекспір казав: втім не те.
Тобі дуже важливо знати, що таке зло , так це зовсівсім не слово ХУЙ написане на паркані великими літерами. А ось коли людство через це саме слово з трьох букв сприймають життя- то це справжне зло і є.
В данному випадку Годзілка, якраз є добром.
Тереза;Тобто!
Режиссер:Тобто якщо. Хтось трошки потрощить суспільство з фіговим світосприйняттям, то це є якраз добро.
Тереза:Але тоді, яка з мене в тому місті буде користь?
Режиссер:Ну я ще не дописав сценарій до кінця. Але один з варіантів, це те, що ти трошки поприбираеш сміття, що його в містечку багато потоваришуеш с Годзілкою. І Ви будете разом гратися в піжмурки, а місто на Вас подивиться й буде теж бігати й радіти. Знаеш якщо чесно , я безумовно радий за те що зйомки розпочинаються завтра, лише трохи смутно, що неможу дописати сценарій до кінця.
Катя; дивиться на нього довгим пронизуючим поглядом; Не можеш? Ну то я допоможу!
Режисер здивований її нахабством ;А ви сміливі пані, тільки це не вдасться
Катя:Це чому, це не вдасться.
Режисер: Розумієш Годзілка жива, а фільм, ну як тобі сказати документальний.
Тереза пориваеться щось сказати, але режисер закриває їй рота поцілунком.
-Тільки тобі було можна довіряти, цю роль. Провальні картини рятують лише неофіти, втім це стосується не лише кіно.
Агасфер сідає у зручне шкіряне крісло і підкурює сигару від запальнички у вигляді револьвера.
Кінострічок де знахабнілі монстри, жадають зробити свої кепські справи до біса.Добро і зло, як геній і злодійство однаково сумісні врешті речі.
Але ще ніхто не рятував Світ від добра.
Тереза думає:
-Ви псих?
Агасфер:Ні я відомий режисер, втім ви в чомусь праві, щось від хворобливого мозку , тут звичайно присутне. Але ж це і є поєзія Катерино. Спонтанність рішень і вчинків, добра Годзілка поряд, ви немов Ева у Єдемі.
Тереза:А ви Адам...м-м-м
Агасфер; ну що ви. Я всього лиш режисер, Творець так би мовити...
Спостерігай мене вивчай мої рухи, цілуй мої руки. Будь дитиною у своємо світосприйнятті.Пройде лиш пара днів, і над нами зівє гніздо пара небесних голубів. Ні пари з вуст Терезо! Просто дивись на моє обличчя.
І хоча фізія Агасфера, здаеться їй хоч і не благонадійним та мудрим. А сама вона схожа на шукаючу пригод Лолітоньку. За вікном поченає йти сніг, і обидва засинають під пухнастою,схожою, на знов таки сніговий замет ковдрою.
Темно у ліжку нарешті затихли баталії
Агасфер цілує шанувальницю в щічку:
-Сонечко, скажи мені, ти розуміешся на психології
Сонна шанувальниця:так, а що.
Агасфер;Ну тоді ти повинна зрозуміти мій внутрішній конфлікт. Я нікому не можу віддати себе цілком. По цьму Агасфер засинае і починае гучно хропти.
Катя гладить його по грудях:Геній, що поробиш! Теж засинає, але не хропе. Принаймі не так сильно.
Сцена3
Два актора на знімальному майданчику від нудьги пють шмордяк, ну звичайно, що тут ще робити, хіба що студію підмітати. Офіційний початок зйомок сьогодні, актриса на головну роль не знайдена. Які там кастинги, хоч би одну лярву знайти яка б контракт підписала. А так продюсерські гроші вже надійшли, тринькаються потихеньку, а їх же віддавати доведеться.
Актор №1
-Ох жінки , жінки, не можна їм довіряти! Вони зїдять тебе живцем з твоїм довірьям
Другий актор; підігруїчи; Вони по над усе прагнуть кохати, і серти лише на чуже подвірья.Єх, а я шукав її ,справжню, до самого Парижу доїхав, і майже знайшов...Ну памятаєш, ту біснувату поїздку до Парижу.
Актор №1 Єгеж у сусідніх кімнатах жили.
Приблудний митець: майже? Тобто вона тобі не дала?
Актор№2 Та ні річ не в тому. Ми зустрілись у барі.Вона підійшла до моєї нудьгуючої персони і на ломанії французькій заявила;
-Мадам бажае промчати галопом на білому коні по Елисейскім полям, зовсім голою, але пьючи Божоле з горла.
Мабуть прочитала в якомусь жіночому журналі фразу, але мені все одно сподобалося.
Актор№1 Ну і як промчали?
Актор №2. Звичайно промчали, маленький нюанс замість білого коня був я, замість Божоле, шампанське, але все одно, я був готовий одружуватися, прямо тут, зараз, і плювати на її картаву французьку.
І що ти думаеш, коли я таки простяг її на готельному ліжку.Що вона мені сказала?
Актор№1Напевно, що вона повія, і коштує дві тисячі франків, у мене таке якось було!
Актор№2 Гірше!
Актор №1 Що може бути гірше?
Актор№2 Ну , як тобі сказати як тобі це; Чи ти не заперечуеш, що твій друг з сусіднього номера до нас приеднаеться.
Актор№1 І ти мені не сказав, от а ще приятель називаеться.
Актор№2 –мовчить але хоче дати першому в пику.Помічає приблудного митця- А як ти до речі сюди потрапив, це ж секретний обьєкт!
Приблудний митець: Не бачив жодного секретного обьекта в якому не було б дірки в паркані. Втім я не знав ,що це за будівля, але подумав що для ночівлі згодиться , але Та так завжди буває он я оце теж потрапив в історію, вчора а все теж із-за лярви , а он як воно було
ми прийшли до подруги у будинок творчості письменників в на сраний "семінар обдарованої молоді", купили водки та шпротного паштету, чекали цілий вечір, а вона, курва, ходила з голими пофарбованими цицьками, шукаючи коханого митця, що забухав десь там у сусідньому корпусі. написала, що в неї депресія і вона не хоче нас бачити. то ми її самі побачили. вона образилася тупо, правда, особливо зважаючи на те, що мій вань з нею зустрічався, а мені вона пропонувала переспати... ну цицьки, ну то й що?. мала нас вписати, бо ми на останню тягу запізнилися, але замість того послала. ночували хєр зна де, поруч тусувалися молоді літератори, читали рукописи, матюкалися, три години пили півлітра горілки на десятьох та виябувались, хто більший алкоголік. вироджується нація, курча мать!
Актор №1 Нація, мене якщо чесно більш цікавить не нація, а дірка в паркані. Але втікати безнадійно, десять мільйонів ніхто так просто не подарує.
Актор №2Ти до чого?
Актор №1До того що якщо Агасфер не знайде до сьогоднішнього , до речі, приїзду спонсорів, актрису. Нам два наступні роки прийдеться будувати котеджі на честь неустойки, через невиконаня зобовязань А жінки вони істоти не надійні.
До акторів підходить шанувальниця ситої краси. Простіше кажучи куховарка: Хлопчики може печива.
Актор№1 Краще велику ложку!
Куховарка: На віщо?
Актор №1:Ну треба ж якось з цього гімна вигрібати.
Вбігає Агасфер радісно розмахуючи руками: З криком Я знайшов дурепу!Будемо знімати кіно
Актор №2- А гарну я рифмульку придумав Кіно- лайно.
Агасфер: Іди на Йух! Вона чарівна і неповторна. Буде товаришувати з Годзілкою.
Актор №1 : А ти впевнений , що Годзілка буде товаришувати з нами. Ми опинимося по лікті в її дупі! Але ж то наша робота, а ти режисер!
Агасфер; Я вже по шию в цьому сценарії, а ти знаеш чим він пахне? Мені вже сняться наші відорвані ручиська і шматки техніки.
Тереза; (тихо входячи до павільйону)Хто ж надумав знімати таке кіно?
Агасфер: Ти краше спитай, хто придумав зрубати побільша грошів з спонсорів!
Тереза:То хто ж?
Актори №1 і №2 тикають пальцями на Агасфера.
Агасфер колупаючись пальцями у носі: Це принаймі не ввічливо! А хто придумав годзілку випустити?
Актори мовчать
Агасфер(протяжно-сипуче)Всі-і-і-і-і.
Ну розуміеш Катьо, щоб зацікавити спонсорів , треба було щось єкстраординарне вигадати. А тут як раз фігня така скоїлася. У мене брательник у віварії працює.
Катерино ; Ну, і...
Ну а віварій на заводі що, ну як тобі сказати, ядерну зброю розробляє.
Агасфер: Так отам мавпочки цікаві народилися; Ну білі й агроменні.На них якісь досліди збирались ставити. Але вони людей покоцали, і розбіглися. Потім подохли отруїлися робітниками й подохли. Одна лишень і залишилася. Добра й гарнюня, вона робітників не їла . І оселилася в ближній до заводу общаги. Ну як сказати оселилася, залізла у порожню кімнату і спить там досі. Завод секретний , общага до нього належить. Мешканці й досить там живуть, але дуріють від самої думки про те що буде коли вона прокинеться.
Нічого не скажеш, але плітки розбрідаються. А два завдання таки вирішити треба поперше годзілку примочити подруге подію прихвати. От я і вирішив зробити два в одному.Ну ще й познімати документальний фільмиу так для загального розвитку.
Тереза:забувши про халепу сміеться:Вже приховали:кіно знімаемо.
Агасфер:Не бачу нічого смішного:так і є хочеш що небудь приховати-винеси на широкий загал. І глядачі замість того , що б ламати Мінестерство оборони,спокійно позіхатимуть на сеансі!
Катруся;А як годзілок мочити будемо.
Агасфер:Ну якщо б ми це наперед знали , навіщо б було кіно знімати.
Двері прочинилися, і на порозі зявилася Шанувальниця Ситої Краси у хатньому платті, аля Чина Кутюр, точніше в синьому китайському халаті.
В одній руці Шанувальниця тримала Великий Глиняний чайник, а в другій можжевелову підставку до нього.Обличчя було миле з ластовинням .На обличчі полумяніли карі очі і крапельки поту.
Вона поставила чайник на табуретку набрала побільше повітря в груди і почала гукати; Хлопці! Хлопці-Дівчата. Все вже готово.
Актор №2 озвався першим:А що чай будемо пити? З можжевелловими гілочками?
Актор№1-Чай?
Агасфер: Глінтвейн?
Шанувальниця Ситої краси; Як ви швидко хлопята все забуваете, так Агасфере,звичайно глінтвіейн.
Глінтвейн це ритуальний напій перед зйомками.Де ми його тільки не варили: на вогнищі, в каміні у русській печі, навіть на зіпповській запальничці, якось було.
Тереза: А памятаеш Агасфере, як ти голос зірвав.
Шанувальниця ситої краси; Ага, той самий кінофестиваль на природі.Агасферові за дві години на сцену лізти, а він, як глухонімий, щось усім жестами розповідає...
Актор№1;І навіть обматюкати нікого не може. Ото було свято!
Тереза; Ото ж ми вирішили зварити йому глінтвейна, аби полікувати. Розвели вогнище, а тут зясувалося, що окрім шмордяка і чорного перця ніяких інгрідіентів немає. Ото ж накидали перцю в шмордяк, і вирішили його принаймі підігріти. Засунули кружку у вогнище. Отут він і запалав.
Актор№2» і, що згорів?
Агасфер: Та ні, я йому не дав, я його так випив, був потім, як вогнепальний дракон, щось таке. Як потім вийшов на сцену, як дихнув на всіх. Ото файна була презентація.(Дивиться на Катрусю) А ти серденько напевно думаеш, що я справжній поганий хлопчик. Завжди поганий і завжди пьяний. Ну, ну..(цілує її в носа)Це не зовсім так, просто соціальна система, яка вона не є і якою б вона не була, завжди здавалася мені гидотою. Ти думаєш, що я завжди був Режжисером?
Це не зовсім так, я фасував апельсини в супермаркеті, робив щотижневі обзори, у малотиражках, писав марудні вірші, і гоцав по презентаціях з замисленною фізономіею журналіста. І ти знаєш завжди бачив перед собою пихату пику якогось босса , що надуває щоки, і викочує очі щойно побачивши мене на горизонті.Ось тоді я і вирішив стати справжнім поганим хлопчиком. І обрав проффесію режиисера.Агесфер щиро посміхаеться. А знаете любі друзі, тепер, моя пристрасть до жінок, алкоголю і азартних ігор здорово допомогае мені в роботі. Але це все ширма, звичайно. Моя доля кіно. Коли актрисульки тихо стогнуть в гримерній визнаючи мою неперевершенність, схиблені баби ревуть від від сценаріїв. А ударник з «Шалених зайців» що дурний лупить по барабанах зазиваючи людей на чергову презентацію. Ото і є те що я називаю комплексний оргазм. Бо тільки перед камерою і в сексі я можу бути самим собою.А що Терезо, заздриш мені, тобі ж бо тільки куннілінгус у Ванній приносить таке щире полегшення...
Тереза:Дзуськи, то ти на мене за щось сердишся.Верзеш бозна що, он напишу у наступному матеріалі, що режжисера, як і раніше цікавлять тільки пристрасті цнотливого кохання.
Агасферпогрозливо.А чи молилася ти на ніч моя крихітко?
То чи молилася? Це так несподівано, не вознести хвалу богу у якусь випадкову ніч і відчути навкруги запах паленої гуми.Щось давит немов прессом, нерви напружені сжамкані до незмоги.І твої ж очі плакатимуть по тобі надривними риданнями. Чи зрозуміеш ти що ось Вона прийшла, і це саме твоя СМЕРТЬ.Кружляе навкруги тебе немов у лихоманці вибиваючи єкзотичні ПА.Ти так боялася її Терезо.Не кожжної хвилини не помітно для тебе цей страх висів у задзеркаллях підсвідомості. А тебе тягнуло до неї магнітом. Памятаеш, як у шістнадцять років, стоячи на карнизі, притиснувшись до рами,як до матері, у ритмі брит –попу, ми прагнули зіскочити з вікна разом, але тільки цілувалися на карнизі.Розуміли, що не можемо дозволити нашим мізкам ковзатися по асфальту і йшли у ванну перетинати собі руки. Ножі були завжди тупі.
Юнацтво те скупчення випадкового шарму, недоладних шрамів. Ти співала у ванній з кровью і піною Аве Марію, і боялася порівняння з Діамандою Галас.Моя нервознна нова єлектрична гітара зливалася з твоїм голосом.Сонячним і чистим, як сльози новонародження. Як я славив бога, коли зрозумів ,що твоя кров це лише сезонний прояв твого організму.Але й якщо б твої руки були дійсно перетнуті, я знаю, що не перестав би грати, навіть щоб врятувати життя твое, мое. Не знаю, не питай мене.Таке вона була та любов, що її бул зшито з сотен клаптиків,принцип поєднання яких не підвладен жодній логіці.
І знаеш, я згадую про нього тепліше ніж будь-які. Виважені, і правильно викроені відносини.
Ну добре годі з нас ліричних відступів; завтра приїде машина з дітьми акторами. Вони звичайно перевернуть все до гори дрином, але не звертайте уваги, це я наказав їм вести себе на знімальному майданчику, як у себе вдома.
Актор №1. Я здогадусь, що вони роблять у себе в дома на останніх зйомках вони заштопали мій комбінезон начн наволочку, напхали його ковбасою, і підірвали динамітом.
Агасфер;За цю сцену згадай но ми і отримали найбільше премій.
Тереза;Вони чудові крихітки;Але хлопці будьте з ними обарежні. Вони ж бо тягнуть до рота все і хороше і погане, я іноді боюся за їхню сексуальну орієнтацію.
У багатьох зних тяжке минуле, і цікаве майбутне. Повна закоханність у бейсбольні бити, плюс відсутність усякого інтересу до бейсболу.
Актор№2-Ну годі вже мене цим не здивуєш, я працював санітаром в клініці для психічно хворих.А діточки, які вдають з себе даунів, не так уже це й страшно.
Агасферображено) Вони справжні дауни, у них і діагноз є.
Актор№1. Чуеш Агасфере, у мене з тобою повністю змінюеться світогляд. Завжди, скільки я себе памятаю відчував себе людиною і громадянином. Я звичайно цікавився проблемами психічно-хворих дітей, але суто у рамках соціальної активності. Мене все ж таки більше захоплював стан єконмічної коррупції на сьогоднішній день.Але як тобі трапило в голову знімати щось з цими дітлахами. Знаеш, навіть коли у малюка з головою усе в порядку, з ним і так багацько проблем.
Агафер;Не знаю, ніколи не працював з тими у кого все в порядку з головою.Для них це своєрідна терапія, вони для мене актори, яких я у жодному разі у всьому світі не знайду. Розуміеш, для них навіть реплік писати не траба. Вони все самі скажуть і зроблять в контексті сценарію, он як з його комбінезоном...сміеться. Розуміеш, ми з ними один для одного останні сонця.
На мою думку кожна людина за все свое життя повинна зробити певну кількість безумств. Заради кохання, самовдоволення, творчості історії, абощо. Тому що лище навчившись єффектно творити безглуздості,ми дізнаемося про справжню ціну від кроку до кроку продуманих вчинків.
Ото ж можна дозволити собі вдосталь вивалятись на килимі, і уявити що предмети інтерьеру, меблі подушки, світильники і прикраси зроблено лише для Вашого задоволення. Робіть з ним все що завгодно.
-А скажи но мені Терезо, а що можна зробити з цим світильником, окрім того,як запхати його в резетку?
Тереза дивиться на світильник у формі кульки.
-Ну, його можна прилаштувати на капелюха, як прикольний аксессуар, можна гратися їм у футбола, якщо він не розібьеться звичайно.
Агасфер-Не розібєця, я спеціально придбав куленепробивний світильник, ще за свого життя в общазі. Розуміеш, мав звичку читати вночі, а сусіди по кімнаті мали звичку спати. Ото ж вони кожної слушної нагоди «випадково» розбивали всі мої освітлювальні пристрої.Отож довелося купити такий, так що в футбола їм можна грати без проблем. А ще?
Шанувальниця ситої краси: А ще можна уявити, що світильник це кришталева куля і влаштувати спіритичний сеанс.
Агасфер: Це вже цікавіше, а як саме це робиться?
Тереза. Треба взяти великий лист паперу, начеркати на ньому всі букви алфавіту, цифри, і таке інше...
Агасфер:А , я памятаю, ми щось таке робили. Памятаю ще викликали дух Чапліна...
Актор №1:Ну і про що ви в нього питали.
Агасфер:Ну мені особисто було цікаво, як він знаходить мої фільми.
Актор№2. І що він відповів?
Агасфер: Ну я чесно кажучи чекав, що він скаже , щось на зразок, уся твоя творчість цілковите лайно. А він, трохи подумав і каже:Зрештою все добре, але я цього не розумію.
Актор №1 Круто.А ви часто так робили? Було б зрештою цікаво дізнатися, по більше про свою творчість.
Агасфер:Ні. Мою творчість просто не реально загнати у Вузькі рамки слова.
Тереза:Ага простецький такий парубчина Агасфер в душі якого існують такі страшні-престрашні образи. А образи ті трансформуються у дикунські кінофільми.
Агасфер:Дякую тобі Терезо!Ти вже все нам розповіла, краще за всякого спіріта. Хоча б при наявності спирту, у мене можливо б вийшло і краще.
Не забудь черкнути про це пару слів у прсс-релізі. Тож усім надобраніч!
Усі-Надобраніч.
Сцена !!!
Перша Сцена , у фільмі жахів схожа на сеанс хіромантії. Тобто тобі гадають по руці, все просто і зрозуміло. Життя має чіткі сюжетні лінії, і зрештою ясно що робити далі.
Світ здається промальованим, а у мозок ще ненадходила інформація, про дрючки та заточки, що в поєднанні з сірчаною кислотою можуть добряче деформувати життеві лініі. Але поки ти бачиш кордони, бийся за них, думай , знай це твоє місце сили , розуму, і вони стануть справжніми.
Агасферу чомусь згадувалось дитинство, дуже схожа, на цю, але більш розвалена будівля де хлопчаки сцяли по кутках, і голкою робили татуювання внизу живота, щоб не помічали батьки, але батьки все одно помічали. Тепер вже майже забулося тільки іноді соромно перед дівчатами.
Агасфер кружляє по знімальному майданчику. Катруся що за сюжетом спить на рюкзаці серед вокзалу більше схожа на мертву, а ніж на сплячу.
Хода Агасфера важка і задумлива.
Всі чекають наближення годзілки. Навіть актори №1 і №2 , що бухають розбавляючи технічний спирт томатним соком.
Годзілка спить у підвалі будівлі і бачить сон про блакитне небо і пальми з оксамитовими папужками.Її ніздрі лоскоче лагідний вітерець зі смаком пилу і паленої гуми.У сні вона гоцає по вишневому садку і її на носа сідають метелики. Глодзілка любить світ і не бачить сенсу в людях, що мають намір його рятувати тому не збираеться відкривати оченят |
