Якби я був президентом Украіни...
То мій ранок починався б зі склянки молока та та гімну моєї Вкраїни.
Я б сідав до свого авто та їхав на робоче місце міркуючи над тим як кращє розпорядитися отриманим від інновацій в галузі енергозбереження капіталом. Сідав би за свій дубовий стіл та підписував жмут указів, про покращення утилизації сміття, про нові більш жорсткі стандарти що до вихлопів в атмосферу автотранспортом та хімічними виробниками, про засадження десятків нових лісопаркових масивів та розбудову ігрових майданчиків. Добряче попрацювавши з указами, сідав би біля вікна та милувався гомінким, невгамовним та все ж надзвичайно красивим та величним Київом.
Трохи відпочивши, давав наказ і в мій кабінет входили б оппзиціонери. Вони б стримуючи нелюбов до мене виказували б свої бажання та пропозиції, а я зробивши поважний вигляд, дивився б їм в очі. Та неодмінно записував би думки, які здалися мені цікавими. Опозиціонери казали б мені, що законопроект підписаний мною щодавно пригнічує права великих бізнесменів та не дає змогу їм реалізувати свої плани. І неодмінно, з посмішкою у роті доводилося б пояснювати вельможним, що шановні великі бізнесмени мають всі права та свободи які мають звичайні люди, та враховуючи їх фінансове становище вони повинні направляти свої інвестиційні кошти на добробут нашої країни, а не на фін. махінації. Не зважаючи навіть на те, що останні дещо вигідніші. Звичайно мої оппоненти не маючи змоги слухати мене через свою невеличку агресію не одразу ж погоджувалися б зі мною, але на те я й президент великої вкраїни, щоб вміти вести за собою та переконувати.
Подивившись на настінний годинник подарований мені шановним швейцарським послом, я звичайно ж здивувався б швикості ходу часу проведеному в інтелектуальних баталіях. Випивши кави з чашки з малюнком тризуба, розім`яв би кістки парою фізичних прав так необхідних для бодьорості духу та розуму.
Через деякий час я запросив би до себе людину відповідальну за інформаційне постачання до канцеляріі президента. Розпитав би його про реакцію народу на значне підвищення фінансування культурних галузей. Доручив би йому провести соціалогічне опрошення громадян на питання поступового покращення якості комунальних послуг, з чого починати і як люди ставляться до спрощення внеску коштів за послуги.
Вийшовши на вулицю, я направився би на щорічне засідання представників студентського самоврядування. Збираючись щороку за моїм наказом, вони обговорюють вугласті питання, консультуються з юристами та просто обмінюються цікавими думками та неоціненним досвідом своєї нелегкої, та все ж такої цікавої справи. Тримаючи промову з вискої трибуни я наголосив би на тому, що саме зі студентського самоврядування починається добробут країни та її сила. Адже саме студенти є джерелом надзвичайно креативних ідей та корисних інновацій. Закінчуючи промову я б дав декілька професійних порад своїм колегам та відкланявся.
Повернувшись до свого робочого місця я б розпочав роботу над розробкою плану про виділення коштів в наукову та інноваційну галузі. І бьюся об заклад, що саме ці інвестиції принесуть через не дуже великий час в сотні разів прибутку більше ніж було затрачено на їх фінансування. Зібравши раду з перших людей країни я дав би доповідне слово кожному залежно від його відомства. Слухаючи доповіді виказував би свою думку та побажання щодо кожної. На прикінці виказав би бажання щодо наступного кроку у розвитку кожної галузі, та розпустив би делегатів по своїх робочих місцях.
Щойно останній з делегатів вийшов з мого кабінету, я б увімкнув легку та розслаблюючу музику, сприятливу для інтелектуального обдумування отриманої щойно йнформаціі. Вміщуючись на маленькому дивані дістав би з лівої кишені паперці занотовані на зустрічі з оппозиціонерами, та записав би ключові слова думок які прийшли до мене під час перегляду нотаток. Піднявшись з дивану увімкнув би телевізор і з трепетом подивився б «гарячі» новини моєї країни. Згадавши пана швейцарського посла, глянув би на годинник, ї знов дуже здивувавшись сказав би собі – «Цей день пішов на благо моєї країни, я не шкодую про нього і мрію про наступний для того, щоб завтра зробити мою Батьківщину ще могутнішою та міцнішою, а людей впевненішими та щасливішими».
Тріск багаття у каміні, мої діти в мене на колінах, поруч сидить дружина. Ця жінка – ніколи не відверталась від мене і під час мого занепаду, і під час смутку й зараз під час розквіту мене як особистості і розквіту нашої квітучої неньки України.
Вірю в Україну! |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
