СЕРЦЕ
На посміховисько виходить серце.
Комусь безбарвне, а комусь – криваве.
І я його могла б тримати далі,
Але воно просилося у люди,
І допросилося…
Хто ж серцю може пояснити,
Що людям треба, щоб людська подоба
З приємними очима та обличчям
Дотримуючись правил етикету,
Їх шанобливо долі підстелила
І стала зверху: що не друг – новий щабель;
Це навіть в більшості усім вигідно:
Спочатку ти – сходинка,
Потім – вгорусходець,
А тут – якесь неоковирне серце!
До рук не візьмеш – липне і паскудить
І манікюр, і нові рукавички,
Ні в сумку, ні в кишеню не покласти –
Забризкаєш і хустку й гаманець.
І їсти серце – фі, канібалізмом
Себе іще ніхто тут не спаплюжив
(навіщо так відверто підставлятись
до рота тих, хто, звісно, звик людей ковтати –
але тихенько, ніжно, під хороший соус,
і тільки з позитивних настанов,
і тільки для загального добра).
І з серця прямо теж не посмієшся.
Отож, виходить, що воно – непотріб —
(по-моєму, так це уже казали,
А хто – згадати важко, то минуле)
ні Богу свічка, ні… казати проти ночі?
Ні друг, ні ворог, ні корисне, ні прекрасне:
незручне, брудне,
надто вже відверте…
От пояснив би хтось: до серця, люди,
Не можна простягать сумки і руки,
Не можна – очі, мозок, ноги і сідала.
До серця, люди, можна тільки серцем…
Коли хто має
2004
КОЛО ПРОЧАНИНА
трагікомічне видовище:
курка з відрубаною головою
мчить по садибі
високо закидаючи гомілки
сіючи бурі цятки -
дзьобніть, курчатка, цікаво ж!
Господар, що невдало цюкнув сокирою,
шарпнувсь зловити — і став,
опустивши здивовані руки
хай бігає,
врешті, хай бігає…
Раз не вийшло так зразу забрати життя,
хай воно витіка-утікає само,
оббігаючи свій виднокіл:
курник-паркан-поїлка-грядка,
де дюбались буряки-пісочниця,
де приймалися сонячні ванни…
Хай біжить, і прощається -
з нами, з собою, зі світом,
хай біжить… і прощає.
2004
МОЖЛИВОСТІ
Сиплеться сніжна манна.
Збирайте! Всім доста!… Розтала…
Не вірили і не збирали…
Ситна, холодна, жадана…
Манна… А ви — не вірили…
Ненаситимо-чорні,
люди, чекайте інію,
раз не схотіли горнього.
2004-2005 |
