| ...Мертвий. Помер і відразу став блідий-блідий. Тепер не розмовляє. Навіть очі не розплющює. Ніби спить. Так спати хотів перед цим. Мама купила мені морозива і попросила, щоб я йшов гратися. Сказала, я чув, бабусі: "Жаль дитини, ще зовсім малий, нічого не розуміє". Це я малий, нічого не розумію? Чому вони так думають? Мертвий - значить не живий. Був живий, а тепер не живий. Не живих, я бачив, закопують в землю, щоб вони там лежали, завжди. Якщо не закопати будуть тільки заважати, починають смердіти. Тато був добрий, майже не бив мене. Як бив то за діло. Купував цукерки на палочці, жувачки і навіть шоколад на день народження. Хочеш підемо, подивимось на тата. Можна його торкнутися, він нічого тобі вже не зробить. Всі плачуть. Поплакав і я, потім перестав і пішов. Все одно він не живий. Плач не плач... Цікаво, чи чує він слова? Може чує, та не може сказати. Погано, що не живі не розмовляють. Всі мене жаліють, кажуть добрі слова, дають солодке. Раніше б так робили. Краще все таки бути живим. Можна бігати, гратися, розмовляти. А що мертві, тільки лежать і все. Вже нічого не можуть. Добре хоч мама не мертва, буде з ким розмовляти. Мама в мене теж не погана, коли в своєму розумі. Тоді вона майже як тато, навіть допоможе з домашнім завданням. Саме краще в неї виходить додавати цифри. Просто молодець, краще за мене... Фотографія мого тата буде тепер приклеєна в мене у щоденнику. Прийду в школу розповім вчительці... |
