2011-10-25 : Байкот :
Ні добра, ні лиха вже не знати [Имя автора было скрыто первые сутки]
Немає щастя серед вічних протиріч.
Поділене на чорне, біле, день і ніч.
Тіла ба ліпляться з одного звісно тіста.
Один є вихід із причинного бо місця.
Людського роду на чолах клеймо.
І матінки землі плоди дарма їмо.
Якби на світі воля лиш одна моя…
Не мали б люди над собою короля.
Для вічності нової не бракує часу.
Зіллються люди в гарну нову расу
Та й будуть згодом жити-поживати.
Їм ні добра, ні лиха вже не знати...
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: -0.57 Проголосовавших: 8
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
Оптимістично, ідейно, життєствердно. Схоже на заключну репліку з вистави за Шекспіром. Словом, партія схвалила) + 0,5
Але хорошу ідею ще треба якось обрамити, загорнути в незбиті літературні образи. З цим у автора проблеми) Вийшло трохи краще, ніж у Тичини:
Трактор в полі дир-ди-дир. Ми за мир)
