Наступає жорстока зима
Диким холодом дихає в груди.
Снігу вдосталь, а щастя нема,
Треба вимести смуток з усюди.
До наближення теплого дня
Я рахую години даремно
І для мене відрада одна,
Чути звуки струни безперервно.
Прокидатися я не бажаю,
За вікном знову клята зима.
Я її до кісток відчуваю,
Це щорічна хвороба моя.
Скудний сонячний промінь спадає,
Розрізаючи сірість буття,
Як і я він рятунку жадає,
І напевно тепліше взуття.
Та минуть зимні, білі турботи
Все ж настане тепліша пора,
Зникнуть в мене окови з свободи,
Я відчую, що знову жива. |
