Відмити би душу від вихлопів бруду,
Придумати б працю над завтрішнім сенсом,
Помститись би комусь за вірність не твою,
Навчитись би бути назавжди самою...
Ти геній - ти сильний чувак
Ти хлопець - ти звешся «піздец»
Ти той кого хочеться вбити,
А потім самій же померти...
Я тисячу раз після твого візиту
Сповзала по стінці – плювала у двері,
Хотілося вити на місяць, на сонце, на лампу
Ти хлопець «піздец» - ти проклятий геній,
Коли ти приходиш – ти спалюєш сили і голос,
Мене ти рвеш на частини – а потім збираєш
І клеєш собою
В екстазі, в блаженстві я засинаю
Ти йдеш й мене вже немає...
Я знову зализую рани, я знову себе проклинаю...
Ти прийдеш не скоро я встигну ожити,
До зустрічі – wellkome
Я звикла до тебе... |
