Були пісні, були слова,
були дзвінки і аж до рання,
розповідав мені вірші,
а я повелась на кохання.
Літала в мріях я щодня,
і знала що це все насправді
але прийшла година та,
і розказав ти все по правді.
І очі налилися сліз...
Не хочу плакати, не буду.
Казала я собі в ту мить:
"цю мить ніколи не забуду"
Пройшли роки і ми зустрілись,
і запитав: "мене ти як?".
Розповідаю дуже щиро:
"сім'я, робота, а ти як?"
У нього очі засвітились
і вийшла правда крізь уста:
"ти досі в снах мені лиш снилась,
чому я був такий дурак?
Подумай,.Може все вернути?"
він запитав мене ще раз:
"бо я не можу все забути,
давай зустрінемось, ще раз".
І я в пів тону показала:
" ти розумієш який біль,
тримала в серці та людина,
якій на рану сиплеш сіль.?"
І зрозумій ти не людина,
тому кажу тобі слова:
колись , я була ще дитина
яка кохала без кінця. |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| 0 | Никак, не впечатлило |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
Средняя оценка крео:
Проголосовавших: 9
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
Glyk
