Дюрить небо на макiтру кожноi скотини,
I коровi, i собацi, i простiй людинi.
Скрiзь в калюжах i в багнюцi дiтлахи по вуха,
А на ганку п"яний дiд смачно яйця чуха.
Крутить дулi горобцям кiт Дурко з горища,
Бо лiтать не до снаги - тiльки iсть i дрище.
Осiнь... Листя опада, курi пруть у вирiй,
До паркану долiтають - падають, як гирi.
Наковтались черв"ячкiв, проса та гороху,
I "курличуть" у журбi, ще i бздять потроху.
Самогоном дiд Iван лiкував простату, -
Потiм мацав за задок у коморi свата...
Дощик ляпав, пес Сiрко, аж хропiв у будцi,
I не чув, як у хлiву хазяi iбуться...
Отаке воно життя - лагiдне, привiтне,
На подвiр"i у панiв кiзяками квiтне! |
