тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

10:23 Изготовитель: Вскрытый п...
23:30 Мне впадло было...:
00:33 Acidjazzz: божэ, я вс...
07:01 ночной сыщик: ---Сплюшка...
16:07 wdr: ---Chinask...


В Камментах

15:15 гавнотовитель к ночной сыщик: Кухня
13:44 svetyaric к svetyaric: Язык проглочен ...
22:42 Chinasky к Басаргин Сергей: Зеленых ягод ар...
23:38 Сплюшка к Басаргин Сергей: Воспоминания Фр...
21:04 Chinasky к sandal: гра в курку


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2018-09-14 16:08
От посылательнахуй

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2016-05-27 09:48
От wdr


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
2 сен 2009 Тереза Славович: Апельсины (14) +0.46 (12)    
1 сен 2009 ullitka: идет в наступление (24) +0.61 (17)    
31 авг 2009 Bertucho: Детский вопрос (21) +0.36 (19)    
29 авг 2009 [Имя было скрыто] дядя миша и дядя света: Табуретки тоже хотят (9) +0.17 (12)    
29 авг 2009 angel666: *** (13) +0.29 (13)    
28 авг 2009 [Имя было скрыто] юра некурин: Да только мне всё по... (12) +0.37 (16)    
28 авг 2009 олейна: РОДОНАЧАЛЬНИКИ (8) +1.5 (9)    


ОТСТОЙ2009-08-29 : Ivan Kulinski : роумінґ версия для печати печать с комментами

«на даний момент абонент недоступний,
життя взагалі – процес підступний,
так, ніби тонеш серед ріки.
смерть твоя – невелика втрата,
просто змінюється оператор
й повільно зникають вхідні дзвінки»
Жадан


«у тобі так багато сторін…» - лунає, пробиваючись крізь вранішній солодкий сон. чорт, звідки б тут взятися цій пісеньці семирічної давності? її й в україні вже певно ніхто не слухає, що за? я висовую морду з-під ковдри, мружусь від яскравості сонячної смужки з танцюючими в ній пилинками. потроху віддупляюсь. це ж твій телефон, старий. маєш дзвінок. дзвінок з того світу, із минулого. чорт забирай синхронізацію з комп’ютером, збереглися і мелодія, і фотокартка контакту, і тепер з екрану сорокового (?) з того часу телефону на мене зирить моя двадцятирічна дружина у нічній сорочці і з врятованим від кота білченям у руках. за її спиною – наш ворзельський будинок. я тупо втикаю на неї, слухаючи пісеньку, все це може вбити, так-так. нарешті телефон замовкає.
іду до лазнички, вмиваюся, дивлюся в дзеркало. як завжди, твердий погляд, трьохденна щетина. рання сивина. гостре, випнуте вперед, підборіддя. шіт! а ручки-то затремтіли, вань?
все-таки треба потелефонувати. вмикаю кавоварку, ладнаю вранішню люльку. беру горнятко з кавою, виходжу із мансарди на дах. пересовую стілець на самий краєчок, сідаю, задираю ноги на металеву огорожу. амстердам лежить переді мною, мій амстердам, занурююсь у нього очима, думками. сьогодні він незвично і якось з недовірою, підіймаючи над вуличками легенький туман, гріється на сонечку. рідко тут бувають такі гожі ранки. виникає думка, ніби сонце прийшло з україни, з того світу, разом з дзвінком дружини. е ні, вань, так не піде, до чорта цю руйнівну лірику. рвучко виймаю з кишені мобільний. «пропущені». «викликати». «викликаю: совеня». гудки звучать, наче з колодязя. і чому я не змінив оператора? мені було 20, коли придбав цей номер. фетишист блін. плачу купу бабок за неякісний роумінг. хоча, кожен платить за відчуття молодості по-своєму. роумінг – не найгірший варіант, угу.

- привіт ..ивіт – відлунює із сотових нетрів незнайомий, але все-таки її голос.
- привіт. що у лісі здохло?
- ти не радий мене чути?
- не тупи.
- він мене кинув.
- а. я знаю.
- як? звідки?
- я спочатку знав.
- це ще чому?
- ти не любила його. тобі було зручно піти до нього, бо він був тобі за тата, доглядав за тобою, як за трирічною дитиною, і все пробачав у сліпій любові. ти його обманула, а такі речі не проходять без відповідальності.
- я не могла бути з тобою, я тебе боялася… з тобою в нас була купа хорошого і чи не більша купа болю. то пекло, то рай. що я могла зробити? з ним мені так спокійно стало… він так мене любив…
- я теж тебе любив. і знав, що нічого хорошого на піску, який був у тебе в голові, не побудуєш.
- ти став жорстокий. і до біса розумний.
- так. маю на те всі підстави.
- … напевно…
- я просив тебе прийняти рішення, повернутися до мене і почати будувати життя на камені. на цьому рішенні. тепер ти дзвониш мені – о, яка велична насмішка долі! – і жалієшся.
- ти мене ще любиш?..
- так.
- тоді не кажи мені такого.
- не мені потрібно це сказати, тобі потрібно це почути. зі мною все гаразд, принаймні, в цьому сенсі.
- у тебе хтось є?
- офіційно – нікого. а так, є, звичайно. одна дуже добра і душевна поетка, сербка. ліліт. пам’ятаєш галю ткачук?
- ну звісно.
- от ліліт на неї схожа.
- ти її кохаєш?
- ні. вона мене – дуже. прикинь, нещодавно зробила мені пропозицію. не зміг їй відмовити, попросив часу. того ж вечора відкачував її від траму. зжерла його до біса, ґлупа кукуша.
- у нас могло б з тобою зараз щось вийти?
- на камені – могло б.
- тобто ти через сім років хочеш, щоб я прийняла те саме рішення?
- так. я поблажливий до помилок, і своїх, і чужих. якщо вирішиш, що маєш камінь для підвалини стосунків, я тобі повірю. хоча й не вірю нікому. повірю.
- читала про тебе статті, читала твоє останнє. цікаво живеш, і пишеш краще.
- хха!
- ти де зараз?
- у амстердамі. вже більше року.
- о, місце якраз для тебе. телефон навіть не змінив. ти той самий придурок, лірик і роздовбай, що й був раніше.
- можливо. але життя маю інше. а якби змінив номер – ти б не дозвонилася. і в амстердамі я не через леґалайз. просто це місто найкраще пристосовано до самотнього життя. вологе, збуджуєче і пронизливо, радісно – печальне. як пизда. ну, і всі такі обдовбані, що не напружують тебе. я навіть полюбив людей.
- слухай… можеш мені допомогти? я не маю де жити. не можу з ним залишатися… у нас тут пиздець… такого накрутили… а до мами теж не повернусь – він їй розповів всяку гидоту, тепер вона зі мною не розмовляє…
- ясно. не розповідай більше, я все розумію. наш дім у ворзелі зараз вільний, можеш жити, він і твій також.
- а твоя мама? що з нею?..
- все нормально, живе у селі, на батьківській землі. я там будиночок побудував, але вона все рівно майже увесь рік у старій хаті живе, окрім зими.
- я не можу повернутися у ворзель. жити там одній – це… мені буде боляче…
- не без того. ти просила допомогти. я допомагаю.
- який ти все-таки жорстокий.
- а я вважаю – справедливий.
- можливо… але ж ти кажеш, що мене любиш…
- люблю. але життя – це не тільки любов. треба мати багато мужності, щоб жити, й жити – не скажу правильно – а в мирі з собою.
- мабуть, ти правий. охх. от знову мені серце краєш…
- будь сильною. то що, будеш жити у ворзелі? ключі у саші, сусіда.
- буду… може приїдеш? побачимось…
- не зараз, маю справи.
- але приїдеш?
- можливо. «все в житті можливо».
- добре… дякую… телефонуй.
- ок, зв’яжемося. бувай.

я повертаюся до кімнати, сідаю за стіл. дивлюся на свої руки. вони її обіймали. пестили.
набираю вадю, друга дитинства, що приїхав у амстердам за примарним рок-щастям і виступає по клубах і приватних вечірках.
- хой! слухай, я знаю, тобі подобається ліліт, і ти їй подобався, до того, як ми з нею стали зустрічатися.
- ну так… до чого ти ведеш?
- мені треба в україну. наглянеш за нею? тільки щоб очей не спускав, бо виріжу тобі сім нот на дупі, хоч ми й друзі. будь з нею, коли я поїду. ти їй будеш потрібний.
- добре. що це з тобою раптом? така дівчина…
- розповім, коли сам зрозумію. дивись мені, ти дав слово.
- звичайно! та я від неї на крок не відійду, я ж її люблю, пам’ятаєш, якось жалівся тобі… по накурці… але ти й мудак. таку дівчину… ех…
-всьо, дякую. бувай.

- алло. привіт, у вас класний дзвінкий голос. я буду найщасливішим чоловіком у світі, якщо він мені скаже, що на сьогоднішній шестигодинний до києва, україна, є квиточок.


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.14
Проголосовавших: 14

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

Ivan Kulinski пишет:

ідіть ви (до дня незалежності)
нло в дорогу
біографія. епос учасників та гостей презентації у "дивані"
вітер в соснах
портато
пам’ять
ранок
ти будеш
Е40
«троянда, відквітнувши, увічнена назвою, лишивши довіку оголене ймення»*
виріст
література, яку ми пережили
любко, налий усім моїм друзям
коментар
ч. буковскі. смерть мухи у траві на маріпоза авеню (переклад)
світлечці
тільки б
кутній столик біля вікна
осінщина
просто
146К
 
... и еще 199 (!!!) креативов ...



Ivan Kulinski отстаивает:

Карл и Клара, или Страшная Сказка о Яйцах и Любви
роумінґ
троє
перший робочий день
Письменность
Постскриптум
Коротке пояснення до моїх віршів



КОММЕНТАРИИ


 Море  1   (181137)     2009-08-29 17:15
всё будет хорошо...
даже если не будет так, как написал:)
+1

 griol  2   (181138)     2009-08-29 17:23
типа лирика-хуирика.

 Ivan Kulinski  3   (181140)     2009-08-29 17:41
Море: конечно, хорошо, а как иначе? Все, что не убивает - делает сильнее, ага.

 nlo  4   (181146)     2009-08-29 18:47
Фсьо, шо не убивает - делает тебя...страннее (с)
диалог очень понравился! Люблю тебя...читать, Ваня:)
+1

 ночной сыщик  5   (181159)     2009-08-29 20:25
перевод:

«На данный момент абонент недоступен,
жизни вообще - процесс коварный,
так, будто тонешь среди реки.
смерть твоя - небольшая потеря,
просто меняется оператор
и медленно исчезают входящие звонки »
Жадан


«У тебя так много сторон ...» - звучит, пробиваясь сквозь утренний сладкий сон. черт, откуда здесь взяться этой песенке семилетней давности? ее и в Украину уже наверно никто не слушает, что за? я высовывает морду из-под одеяла, мружусь от яркости солнечной полоски с танцующими в ней пылинки. понемногу виддупляюсь. это же твой телефон, старик. есть звонок. звонок с того света, из прошлого. черт побери синхронизацию с компьютером, сохранились и мелодия, и фотокарточка контакта, и теперь с экрана сороковой (?) с того времени телефона на меня смотрит моя двадцатилетняя жена в ночной рубашке и со спасенным от кота Бельчонок в руках. за ее спиной - наш Ворзельского дом. я тупо втыкают на нее, слушая песню, все это может убить, так-так. наконец телефон замолкает.
иду к лазничкы, умываюсь, смотрю в зеркало. как всегда, твердый взгляд, трехдневная щетина. ранняя седина. острое, випнуте вперед, подбородок. шит! а ручки-то испугались ний?
все же надо позвонить. включаю кофеварку, ладит утреннюю трубку. беру чашку с кофе, выхожу из мансарды на крышу. пересовую стул на самый краешек, сажусь, задирают ноги на металлическое ограждение. амстердам лежит передо мной, мой амстердам, погружаюсь в него глазами, мыслями. сегодня он необычно и как-то с недоверием, поднимая над улочками легкий туман, греется на солнышке. редко здесь бывают такие пригожие утра. возникает мысль, будто солнце пришло с Украиной, с того света, вместе со звонком жены. е нет, профзаболеваний, так не пойдет, к черту эту разрушительную лирику. рывком достаю из кармана мобильный. «Пропущенных». «Вызвать». «Вызываю: совеня». гудки звучат, как из колодца. и почему я не изменил оператора? мне было 20, когда приобрел этот номер. фетишист блин. плачу кучу бабок за некачественный роуминг. хотя, каждый платит за ощущение молодости по-своему. роуминг - не худший вариант, угу.

- Привет .. ивит - вторит из сотовых трущоб незнакомый, но все же ее голос.
- Привет. что в лесу сдохло?
- Ты не рад меня слышать?
- Не тупи.
- Он меня бросил.
- А. я знаю.
- Как? откуда?
- Я сначала знал.
- Это еще почему?
- Ты не любила его. тебе было удобно пойти к нему, ибо тебе за папу, ухаживал за тобой, как с трехлетним ребенком, и все прощал в слепой любви. ты его обманула, а такие вещи не проходят без ответственности.
- Я не могла быть с тобой, я тебя боялась ... с тобой у нас была куча хорошего и не большая куча боли. то ад, то рай. что я могла сделать? с ним мне так спокойно стало ... он так меня любил ...
- Я тоже тебя любил. и знал, что ничего хорошего на песке, который был у тебя в голове, не построишь.
- Ты стал жесток. и чертовски умен.
- Да. имею на это все основания.
- ... Наверное ...
- Я просил тебя принять решение, вернуться ко мне и начать строить жизнь на камне. на этом решении. теперь ты звонишь мне - о, какая величественная насмешка судьбы! - И жалиешся.
- Ты меня еще любишь? ..
- Да.
- Тогда не говори мне такого.
- Не мне нужно это сказать, тебе нужно это услышать. со мной все в порядке, по крайней мере, в этом смысле.
- У тебя кто-то есть?
- Официально - никого. а так, есть, конечно. одна очень хорошая и душевная поэтесса, сербка. Лилит. помнишь Галя Ткачук?
- Ну конечно.
- От Лилит на нее похожа.
- Ты ее любишь?
- Нет. она меня - очень. прикинь, недавно сделала мне предложение. не смог ей отказать, попросил времени. Того же вечер видкачував ее от трам. сожрала его к черту, глупа Кукуш.
- У нас могло бы с тобой сейчас что-то выйти?
- На камне - могло бы.
- Т.е. ты через семь лет хочешь, чтобы я принял то же решение?
- Да. я снисходителен к ошибкам, и своих и чужих. если решишь, что имеешь камень в фундамент отношений, я тебе поверю. хотя и не верю никому. поверю.
- Читала о тебе статьи, читала твое последнее. интересно живешь, и пишешь лучше.
- Хха!
- Ты где сейчас?
- В Амстердаме. уже больше года.
- О, место как раз для тебя. телефон даже не изменил. ты тот самый придурок, лирик и Раздолбай, что и был раньше.
- Возможно. но жизнь меня есть другое. а если бы изменил номер - ты бы не Дозвонилась. и в Амстердаме я не из-за легалайз. просто это город лучше приспособлено к одинокой жизни. влажное, збуджуече и пронзительно, радостно - печальное. как пизда. ну, и все такие обдовбани, не напрягают тебя. я даже полюбил людей.
- Слушай ... можешь мне помочь? я негде жить. не могу с ним оставаться ... у нас тут пиздець ... такого накрутили ... а к маме тоже не вернусь - он рассказал ей всякие гадости, теперь она со мной не разговаривает ...
- Ясно. не рассказывай больше, я все понимаю. наш дом в Ворзеле сейчас свободный, можешь жить, он и твой тоже.
- А твоя мама? что с ней? ..
- Все нормально, живет в деревне, на отцовской земле. я там домик построил, но она все равно почти весь год в старом доме живет, кроме зимы.
- Я не могу вернуться в Ворзеле. жить там женщине - это ... мне будет больно.
- Не без того. ты просила помочь. я помогаю.
- Какой ты все-таки жесток.
- А я считаю - справедлив.
- Возможно ... но ты говоришь, что любишь меня ...
- Люблю. но жизнь - это не только любовь. надо иметь много мужества, чтобы жить, и жить - не скажу правильно - а в мире с собой.
- Пожалуй, ты прав. охх. вот опять мне сердце краеш ...
- Будь сильным. так что, будешь жить в Ворзеле? ключи у Саши, соседа.
- Буду ... может приедешь? увидимся ...
- Не сейчас, имею дела.
- Но приедешь?
- Возможно. «Все в жизни возможно».
- Хорошо ... спасибо ... звони.
- Ок, свяжемся. осуществлен.

я возвращаюсь в комнату, сажусь за стол. смотрю на свои руки. они ее обнимали. ласкали.
набираю вадю, друга детства, приехавший в амстердам за призрачным рок-счастьем и выступает по клубам и частных вечеринках.
- Хой! слушай, я знаю, тебе нравится Лилит, и ты ей нравился, до того, как мы с ней стали встречаться.
- Ну да ... к чему ты ведешь?
- Мне надо в Украины. найдите за ней? только чтобы глаз не спускал, потому вырежу тебе семь нот на заднице, хоть мы и друзья. будь с ней, когда я поеду. ты ей будешь нужен.
- Хорошо. что с тобой вдруг? такая девушка ...
- Расскажу, когда сам пойму. смотри мне, ты дал слово.
- Конечно! и я от нее на шаг не отойду я ее люблю, помнишь, как-то жаловался тебе ... по накурци ... но ты и мудак. такую девушку ... эх ...
-всьо, спасибо. осуществлен.

- Алло. привет, у вас классный звонкий голос. я буду самым счастливым человеком в мире, если он мне скажет, что на сегодняшний шестичасовой до киева, Украине, является билетик.

 Ivan Kulinski  6   (181170)     2009-08-29 21:08
Опацталом! Спасибо осуществлен! Сожрала его к черту!
Ойдержитеменя двадцать! "Вань" оно перевело как "профзаболеваний" гагага
я профзаболевание
ох сыщ на чем этот переводчик торчит?

 ночной сыщик  7   (181171)     2009-08-29 21:15
---Ivan Kulinski 6
ну у гугля переводчика сам знаешь )) отжигосные переводы Ы )
но смысл понятен.
профзаболевание бугага)

 Чушинама Лола  8   (181219)     2009-08-30 09:02
"будувати, приймати рішення, камінь для підвалини стосунків"
Дрібнобуржуазна ригня. Так живуть і розмовляють тільки біокібернетичні, блять, істоти.

 Ivan Kulinski  9   (181222)     2009-08-30 12:08
Жуй сємки, тупа анонімна мочалка.

 Чушинама Лола  10   (181241)     2009-08-30 15:43
По-твоєму писати брехливі діалоги до санта-барбари, убрані, блять, у мереживо, блять, сучукрліту, блять, то неабияка інтелектуальна доблесть?
Ваню, ти ж можна сказати незайманець. Нашо воно тобі? Ще не пізно назватися гучно дауншифтером, та тіхо поїхати сапати бульбу до рідного села. І на якусь йоту світ стане кращим/

 Ivan Kulinski  11   (181242)     2009-08-30 16:08
О, мочалки думають, ніби мають мозок? Насправді це мильна піна. Не кажи мені, як жити, і я не скажу тобі відсмокчи.
Мереживо укрсучліту. Ха. У тебе ще й фобія - при твоїй піні це пиздець. Схаменися.

 Чушинама Лола  12   (181250)     2009-08-30 17:18
Не кажи мені "відсмокчи" і я не скажу тобі, що це не звучить. Не звучить так само, як і вся твоя писанина. Труп мови в риштованнях самозакоханості.
А про піну у голові у мочалок розкажи тій, що поруч з тобою, сексистьський покидьку. Гііі

 Ivan Kulinski  13   (181252)     2009-08-30 17:50
Ще й як звучить. З причмокуванням.
Поруч зі мною може бути лише розумна жінка.

 Чушинама Лола  14   (181255)     2009-08-30 18:34
Це тобі відомо з досвіду орального самовдоволення?
Най росте піся, Іванку, і ми неодмінно будемо разом (хі-хі)

 Ivan Kulinski  15   (181261)     2009-08-30 19:10
Ви непослідовна, Лолітко. Якщо можеш орально самовдовольнитися - піся має бути см під 35)
щодо своєї, то скажу, що не дотягувався зовсім трохи, але мав багато охочих зарадити. А вам не бачити її, плачте, плачте, мастурбуйте, сублімуйте)
Хоча хто довго просить - тому відкриється)

 Ivan Kulinski  16   (181263)     2009-08-30 19:12
Ви непослідовна, Лолітко. Якщо можеш орально самовдовольнитися - піся має бути см під 35)
щодо своєї, то скажу, що не дотягувався зовсім трохи, але мав багато охочих зарадити. А вам не бачити її, плачте, плачте, мастурбуйте, сублімуйте)
Хоча хто довго просить - тому відкриється)

 Чушинама Лола  17   (181290)     2009-08-30 21:47
Ти Ваню, як на мужчину обтяженого інтеллектом, однобоко дивишся на проблему. Є ще зріст, гнучкість, розтяжка, виснажливі тренування та інше хуйо-муйо. Дехто залазить собі в дупу язиком, а дупа як відомо має від*ємну довжину.

Та й бог з нею, з твоєю пісею. Най смакує довше.
Проблема скоріше у дрібнобуржуазній суті твоїх текстів. Сєвєрянін якийсь наших днєй.

 Ivan Kulinski  18   (181323)     2009-08-30 22:22
Й де ви там побачили дрібнобуржуазність?
Дуже цікаве і піонерське для мене зауваження, я аж збудився)

 Ivan Kulinski  19   (181324)     2009-08-30 22:23
До речі, познайомте мене з тим "дехто".

 Чушинама Лола  20   (181338)     2009-08-30 23:10
Не знайома особисто. Бачила у програмі "Очєвідное нєвероятноє". Капіца був збуджений як оце ти від моїх "піонерських зауважень".
То не зауваження Ваню, а радше діагноз, ба, навіть вирок. Глибина проникнення у дійсність не глибше отих во твоїх примарних 35 см.(скоріше за все 15) І місце проникнення нижче пупа. Ще й на все це натягнуто презерватив менеджерського лексикону. Гі-гі

 Ivan Kulinski  21   (181342)     2009-08-30 23:46
Слухайте, панянко, я не збирався вам доводити цінність моїх текстів. Просто вони не для вас. Не псуйте нервів, читайте щось інше. Ну а ваша критика увійшла в історію.. каментів на тепловозі. Всьо, бувай, чорненька.
Пс: 35 чи 15 ви не дізнаєтесь) так, я ваш ідеальний коханець, якого у вас ніколи не буде.

 Чушинама Лола  22   (181343)     2009-08-31 00:01
Ти, Ваню, ідеальний коханець тільки самому собі. Не забувай про контрацепцію, бо ж планування сім*ї то не аби що.

 олейна  23   (181367)     2009-08-31 09:27
+1

 sandal  24   (181395)     2009-08-31 12:01
нормально

 вадиm  25   (181407)     2009-08-31 14:24
жадану +1, забавная проекция, в амстердам сцуко смылся, покинул меня)

 Ivan Kulinski  26   (181409)     2009-08-31 14:38
Вадим: а мне скока? +2?) еще не смылся, но, похоже на то, что смоюсь обязательно.

 вадиm  27   (181414)     2009-08-31 16:13
ладно суну +1 по блату, ты ж старался, столько знаков..)

 Ivan Kulinski  28   (181417)     2009-08-31 17:04
Ну и западлист ты, старик)
Общая оценка однако веселит! Кто вы, анонимные голосуны?)

 meduzka  29   (181423)     2009-08-31 18:11
признаюсь чесна, сунула минусадын. ну не пошло мне, какие-то скучные диалоге, шибко умный герой, кохаеш-нэкохаеш, блабла.
вот

 Ivan Kulinski  30   (181424)     2009-08-31 18:36
Спасибо за честность, муз)) Это начало, завязка повестушки, скоро будет веселее и понятнее. Хотя не исключаю, что чтиво окажется больше мужским.

 meduzka  31   (181425)     2009-08-31 18:47
---Ivan Kulinski 30
звучит многообещающе ;-)

 sandal  32   (181499)     2009-09-01 09:15
---meduzka 29
а ты, пожалуй, права

 Yuta  33   (181578)     2009-09-02 10:07
ти можеш краще:)))
ти можеш цікавіше...
а це, вибач, +0,3.
(до речі, де ще можна тебе почитати, крім inlit.com.ua?)

 Ivan Kulinski  34   (181628)     2009-09-02 12:13
Може й ацтой, розберемось з часом.
Всім дякую.
Юта, є трохи російською на різних ресурсах - погугли "иван кулинский". Хоча то всьо є на тепловозі.
А краще давай якось пива вип'ємо.

 олейна  35   (181647)     2009-09-02 13:07
По поводу этого отстоя:)
Как-то на экзаменах отвечала - нмальна, толково, но бззз вдохновения. И мне ставят 3. Говорю: за что?
А мне: вы, Маляренко, можете гораздо лучше. "5-" для вас не оценка. Приходите, пересдавайте...

как-то напомнило

 Yuta  36   (181653)     2009-09-02 13:24
---Ivan Kulinski 34
давай



НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM