Холодні вуха мої
відчувають
дихання гори після дощу
ліс мов очі її
потопає
в солодкій ваті крапель крижаних
усе наїлося дощем
усе рікою пливе
ноги прикуті мої омиваючи
верби врослися у п'яти
вода течією намила на мене піску
важкого з мулом
верби заплутали тіло моє
ноги бліді та холодні
майже мертві
кістки
без крові
дуже холодні
я
поступово
відходжу
водою
мов зелений листок
що не вміє плисти
на мить стаю рибою
бачу у воді
дихаю водою
розумію що тут темно як вночі
темно як у моїх грудях
взагалі темно коли
уже
немає душі
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . . Проголосовавших: 6
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
