я обожнюю грозу. особливо вночі. люблю дивитись коли небо перерізає блискавка і звідти вривається вода... я пам"ятаю як ми жили одним життям на двох наші відносини були схожі на грозу. проте я не можу бути невдячна тобі за грози... тепер я стою одна і чекаю поки погасне останнє вікно у домі навпроти, те вікно єдине що бачить мене зараз... погасло... знімаю верхні одяг, взуття, скакаю під дощ, це найбожественіший танець в якому я одна...я шаленію від тієї небесної води, бігаю танцюю, сідаю в калюжі, лягаю в них...
- сумашедшая,дура- з якогось поверху, з якогось вікна кричить хтось...
стараюсь не зважати проте помічаю що майше з кожного вікна спостерігають за мною....
- придурки, чого не спите, чого дивитесь, дайте спокій, хочаб вночі позбавте мене своєї уваги.....
- дествительно она какая-то сумашедшая, ти же простудешса!!!!
вдаю ніби нічого не чую, бо більше не почуваю себе вільною, почуваюся слабкою і порожнюю перед собою, дикою, брудною і холодною... я більше не можу виловити спокій, не вмію більше витягувати все гімно з душі... прогулянка не вийшла, нічо може наступного разу, може в наступному житті, ну ось вже дощ закінчився, проте калюжі теплі, пройдуся до цілодобового хочеться курити.............. |
