ЕПІЛОГ:
« Їбать його в чакру…
обмеженість мас веде до повної деградації особи індивідиума!
гроші і секс – нова релігія, гегемонія сраних оракулів і олігархів!
Дайошь каліктивний разум за капеєку!
Ходячі зомбі це вже не фільм-то реальність.
Це перехід Палац спорту - Льва Толстого.
Зграї пінгвінів... Вас навчать заробляти на коливаннях валют
пиздуйте на Дарринок там дари подєшевле і многа,
подивіться під свою кришечку там ще 1 літр, давай спробуй ще…
неміроф за спорт…
у блядства на каблуках відвалюються ноги,
похуй - вперед... Ерекція самця важливіша за варикоз,
та ми ваабще без ніг доберемся...
нам шо, ми двійню за 16 штук гривняків клепаємо тіко так.
Льоня мер України..
плавлений мозг оптом в пачках в Метро Кеш енд Кері...
акція – пісюар і попуар за ціною одного туалету...
СМЕРТЬ ДОВБАНИМ КРИШКОЙОБАМ!»
Я.Л. Синиця
Прямую в обідню перерву за цигарками. Два евакуатора хутко складають машини. Ну треба ж державний бюджет наповнювати… Зустрічаю знайому, згорблену від холоду і якусь без настрою. Питаю: «що таке?»
- Та піздєць, заїбали… в тебе вода гаряча є?
- В мене нема, що і в тебе?
Голос з черги в якій ми стоїмо за кавою:
- скоро холодну відключать, і взагалі землянки строіть будемо, Це всьо йобані олігархи, сука.
Беремо каву в ларьку відходимо далі…
- Добре що лавочки нові кладуть, суки.
Я. Шо як в тебе справи? Розказуй.
- Та як, як. Хазяїн охуїв, каже по курсу платити за квартиру. Ти розумієш шо таке 600 доларів тоді було і шо зараз. Таже має зрозуміти шо всім зараз не легко. Сказав шо дві неділі ше подумає. Так шо хз, мо попруть нафіг.
Я. Кажуть якщо люди говорять що погано, то це ще нічо, але як сміються – то вже дійсно погано.
- Та да, подружці от, котра в «Брокарді» працює, дали 30% зарплати лиш… і шо? А в неї дитина і чоловік долбойоб, і квартира зйомна. Там з двадцяти дівок лише четверо з Києва, а решта приїжджі. Так шо на окружній зараз черги…
Я. Сміюсь…
- ну та а шо?
Я. Ага там зараз знижки передноворічні, акції, додаткові послуги за цією однієї.
- Сміється …
Приїжджаю додому. Голову б помити… Тай взагалі «Нєт рук для чудес, кромє тєх что чісти»
І шо? Митися холодною, гріти воду? Гріти надії? Добре що є чайник і електрика, можна нагріти хоть і помити яйця нормально… Не нормально це ніхуя, не нормально…
Та ну нахуй, їбав я таку мороку.
Дзвоню Ромкові:
Я. Ромко Халлелуя. В тебе вода є?
Р. Є, є, хз, у всіх нема я в курсі. А у нас є.
Я. Я приїду помитись?
Р. Знаємо ми твоє помитись, бери дві пляшки зразу, щоб не бігати потім, бо в мене ліфт не працює - пішкарусом вже 3 тижні ходжу на 13 поверх.
Я. Ну ти ваше охуїв. Хоч щоб і вода і ліфт працював. Гииии)) а Секс буде?
Р. У нас буде з Мілкою. А в тебе я їбу.
Я А дрочити можна в ванні?
Р. Канєшна пупсік тіко не на стелю. Ну давай вже їдь.
Вдягаюсь, спускаюсь на перший поверх, гладжу старожила (пса Бориса який вже років 4 живе в нас, тобто у володінні громади будинку), виходжу з під’їзду…
Бачу що біля лавочок чоловік десять скупчилося і гомонять. Один з них піздячить на гітарі, і це при мінусовій температурі (от, бля, іскуства жертва). Думаю: «Так треба пройти не заміченим бо там всі ж мене знають. Ну люблю я помочити трохи (в хорошому розумінні цього слова).
Хуй там. З гітарою на плечах непомітно пройти не вдалось….
- Ярослав! Слава Україні!
Халлелуя кричу я.
- давай п’ятдесят з нами
Я. Нє, спішу
Піднімаю вгору руки і прощаюсь : «Слава Ісусу». Кажу і пиздую далі…
Захожу в магазин:
Я. дайте пляшку «хортиці» і бальзам «9 сил» і запишіть...
Тьтя надя. Сеня в тебе вже там записано
Я. Ну бля крізіс же. Ладно допишіть ше 5 гривень на шоколадку собі, знаєте ж, що поверну…
Тьтя надя. а куда це ти так пізно, на канцерт?
Я. нє, митися йду. Ооо, і ше пляшечку 1715 допишіть…
Складаю бухло в чохол від гітари, відкриваю запальничкою пиво, виходжу, підкурюю і натягую рукавиці.
Пиздую… Вітер на Харківській просто йобнутись можна - продуває до кісток.
Попереду йде компанія малолітніх деградантів, чоловік вісім. Одного з них ведуть під руки, в жопу п’яного. Обходжу їх збоку, як раптом один з їхньої компанії хуярить мені з ліктя в їбальнік.
Бляяяяяяя…. Шо за нахуй?
Обертаюсь. Вони спішно пиздують далі, обертаючись. Роблю два кроки за ними, зупиняюсь. Жаль балалайку, бля, вже одна пішла спати після пізділки на БЖ .
Перше бажання було хуйнути пляшкою пива, що була в руках.
Думаю: «бля ще вб’ю когось».
Кричу: «Най прееееее».
Думаю: «бля вернутись обійти будинок да наваляти їм по самі помідори, з пацанами.»
Пробую язиком верхню губу, харкаю на землю – крові нема, відчуваю язиком невелику подряпину на внутрішній стороні губи…
Думаю: « Ладно хуй з ними. Бог їм суддя. До 25-ти половина зширяється а половина сидіти буде.»
Переходжу дорогу, сідаю в маршрутку, їду…
По дорозі все ж бере злоба. Думаю: «Бля це піздец якийсь - раніше какао на контрактовій де я любив ходити було по 4 грн. а зараз по 7грн уже. Какао не пю. В Пузатій хаті менше чим на 25 грн. не поїш, це при тому шо там вистоюєш в черзі (ненавиджу черги) як ідіот. Беру щось з собою в судочок (бо ж добре що є і кавоварка і тостер і холодильник в офісі). Комунальні платежі, сука, підвищили. Та, бля, все дорожче зараз!!!!… ЖЕК, бля, ніхуя не робить…Куди йдуть мої гроші? Як було насрано в під’їздах, так і є.
Води, бля, нема в хаті. Вікно продуває, і це, бля, пластикове, сука, євро вікно, мать його. Так ще й, бля, по губі за нєхуй дєлать, просто так, тобі можуть дати. Шо за країна? …»
Стоїмо з Ромком на балконі, куримо…
Р. Бля, як мені жалко цю бабулю
Дивлюсь вниз - там пересувається чорна плямка зі скорістю слимака.
Я. А чо?
Р. Ну а ти прикинь як їй ходити на 16 поверх кожен день пішки
Я. Даааа. Піздєц…
Р. доречі завтра рівно рік як я приїхав з Канади (5 років Ромко там був)
Піздєц, приїхав, бля, з країни пенсіонерів в країну воше хуй зна яку.
Я. нічо - нічо Ромко, наливай, лиш би Клічко пабіділ… |
