Так скоро летять поїзди серед ночі,
Чкають на старті вогні.
І я заглядаю, некоханій у очі
Щоб знати напевно, що, НІ!
Ні, я не покаюсь у зраді
Бо навіть себе я зрадить не встиг.
Я голий стою на німому параді,
Я правду кажу, у світі глухих.
Так я любив багатьох і що мені з того?
Коли вони всі не моїми були
Навіщо любьити німого, худого,
Коли так гарно кричать навкруги?
Життю я не ставлю ніяких претензій
Воно віддавало себе до кінця,
Я сам загубив в своє сердце,
І в цьому і щастя моє і біда. |
