Крок...ще крок...під моєю ступнею розтікається фіолетовий димок,який починає огортати мої ноги,плечі...невже я й правда йду по веселці?.....так,ТАК!..))глянувши вниз я бачу ЦІ кольори,по яскравості і по глибині з якимим не можуть зрівнятись ніякі барви світу...
під ногами щось приємно тепле,тепло розходиться по всьому тілу і йде до серця...Повз мене пропливають хмарки,такі чудернацькі і кумедні,що поневолі я починаю сміятись...веселка бринить,співа,сміється зі мною...))))
Мої думки хаотично переплітаються,серце почнає битись все сильніше і сильніше і...і.. і я розумію...я божевільна...я не стою на веселці,я не слухаю вітер у волоссі,а димок зовсім не димок,а скоріше дим,від згорілої гречки на плиті...я стою на кухні,залізши на табуретку і горланю щодуху " НЕВЖЕ Я Й ПРАВДА ЙДУ ПО ВЕСЕЛЦІ"?!І мені хороше...Ну і нехай,нехай мене вважають хворою на голову,Мені байдуже, бо сьогодні я на веселці,а завтра я буду прокидатись на соняшнику і ткати полотно з променів сонця... І це буде мій світ.. |