Сльози не висихають,
І душа горем по вінця залита.
Та мрії повільно згасають...
Якби хтось озирнувся,
Напевно б жахнувся.
Уперше в житті не хочеться жити.
Увесь світ ладна розбити,
Бо дуже вже не хочеться жити.
Не встигла горе наздогнати
Й до себе у хату забрати.
Воно пішло у хату до сусіда.
Воно пішло у хату до рідні.
Воно забуло двері зачинити,
Воно залишилось у дворі сидіти.
Якщо побачиш ти примару у вікні,
То не лякайся, страшніше буде від ось цього.
Коли сидить воно в дворі
І бавиться з пожовклим листям
У травні місяці.
Як хто побачить, то не вірить
І хреститься, і не вітається,
Боїться озирнутися і знов побачити.
А я це бачу,
Бачу просто із вікна.
І страх, як помилитися боюсь,
Коли не можу вгледіти.
Я не відвертаюсь і не хрещусь,
А просто повз нього іду
Й вітаюсь, і надіюсь,
Що востаннє бачу.
Думками я кричу
Й прокльони шлю,
А воно лиш бавиться з пожовклим листям
Й від сміху давиться...
У травні місяці. |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
