Усе життя такі дрібниці,
Набридло вже шукать у дірці світла,
Того про що забуть і не знать,
А все ж вертатись і знов шукать,
Шукать життя в дрібницях.
Його збирать, немов мозаїку
З дрібних шматків,
Що купи не тримаються.
І все ж писать листи за океан,
Та відправлять тим голубом,
Що звик зникать на сонці.
І знову зустрічать кривавії світанки зникаючої пташки.
Й щодня збирати черепки з давно розбитої вже чашки.
Та мов усе життя припало пилом
І загубилося в давно закинутих речах.
Немає сенсу в останніїх рядках,
Бо й папірець загубиться,
Як загубилося життя. |
