я ковтаю терпку ранкову порожнечу
разом з їдкою вогкістю
туманного ранку.
вранішня темрява
поглинає
осінній холод впізнає мене:
по руках - що пахнуть чаєм
по очах - що втомлені від тисячі букв
по тілу - що прагне весни
і по нестримному бажанню
написати пальцем
по цій темряві
слово "люблю"
щоб вітер підхопив його
і поніс високо в небо
туди
де народжується
перший промінь сонця
.....................................
і рука завмирає в повітрі
.....................................
я йтиму
п'ючи цю порожнечу
великими ковтками
і...
посміхатимусь
чому?
просто я знаю
що сьогодні
ти захоплено розповідатимеш
як перший вранішній промінь сонця
розбудив тебе
ніжно
тепло
несподівано
а я посміхатимусь
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . . Проголосовавших: 1
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
