десять кроків жовтня
в напрямку від тебе,
і дороги назад не знайти.
бо дощ осінній
зрадливо
холодними потоками
стирає мої сліди..
ти -
недосяжний, як лінія горизонту,
і так само оманливо близький.
ховаєш за собою сонце
і зграї сумних,
відлітаючих у вирій птахів.
сам знаєш, що печаль -
не просто відсутність посмішки.
нащо тоді ці слова,
сказані з ніжністю,
але..
поспіхом
і пошепки?
...................................
десять кроків жовтня
в напрямку,
зворотньому до того,
яким летять птахи. |
