дерева жовтня - жовніри понурі,
в передчутті походу до зими,
і ранок землю холодом ґвалтує...
осіннє соло - вирок однини.
ба, промінь сонця, раптом, поміж гілля,
старенькі кінозали відтворив!
серед думок липкого павутиння
на головне - завжди бракує слів. |