| 2006-10-09 : Вадиm :
Новий початок (Така от історія) |  |
Колись його ранок починався зі слів load up on guns, але це було аж занадто давно. Тепер все стало зовсім не так, не той вік, не той настрій, не ті думки... Хоча деякі думки все ж зосталися, а якщо точніше надії, сподівання і... мрії. Згадувати про останні він боявся, вони викликали якесь незрозуміле відчуття дискомфорту особливо після книжок Куеліо. Проте життя продовжувалося, стрілки годинника передбачливо рухалися по циферблату і склався певний алгоритм з нудьги і радості, страху і піднесення. Цей алгоритм називався життям. Життям яке було не таким як раніше. Багато речей здавалося пішли з нього на завжди, а саме любов, щира довіра друзям і віра в себе. Він намагався збагнути природу втрат і кожен раз приходив до висновку, що збагнути нічого не в змозі, лише підсвідомо сподівався на диво яке сповнить його існування хоч якогось сенсу...
Коли я прихожу на його могилу у моєму серці немає ні жалю ні туги. Лише декілька ностальгічних спогадів так би мовити незабутніх пригод які назавжди пов’язали нас. Я був чи не єдиним хто знав його таким яким він був насправді, до того як зрадив собі з сірою буденністю. На його могилі немає квітів. The end. |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
