Відповідь на це питання знає кожен з нас. Ніхто не робить з цього таємницю.
Але особливо хріново, коли починае їхати дах і заїржавілі цвяхи скрижатять по зубах. Це боляче. У мене зараз таке відчуття, ніби в моєму мікрокосмосі зявилися невиличка дірочка і весь кисень витіає з неї потроху в якийсь інший вимір, в чужийй вимір. Це відбувається поступово, тому я відчуваю , як поступово задихаюсь. Але нічого не можу вдіяти.
Я як равлик. Коли равлику починають підгризати мушлю, він же нічого не може зробити. От і я так, копирсяюся з останніх сил, але це не дає результатів. Це справжнє болото, яке поглинає усі мої почуття.
Спочатку ще були якісь спроби з цим боротись. Я трошки підстригалсь. Це підняло настрій на один вечір. Потім почала пересувати шафу й ліжко в кімнаті. Це ж такий тупізм, Господи! Моя кімната 1.9х 2.1 метри, без вікон! Якого дідька там ще щось пересувати, воно ж нічого не змінить. Поїхала з іста на вихідні, перестала працювити, тобто бігати, як білка в колесі. Але найголовніше перестала спілкуватися з неприємними мені людьми, подзвонила Адольфу Германовичу, поцікавалася його життям. Це мало мене взагалі заспокоїта, але ні!
Поспілкувалась з Калбасою. Що я можу сказати? Калбаса класний чувак. Мабуть, найкращий в світі. І я його страшенно люблю і хочу бути з ним поряд завжди. Але…як з другом не більше!
Але й це не допомогло.
Тоді я вирішила, що це ж страшний жах! Треба негайно очищувати карму. Тобто я розумію, що відбувається щось страшне і я в цоьму винна, я в чому помиляюсь.
Здається життєве кредо - прийшов, побачив, трахнув – виявилося неправильним, більш того небезпечним. Тобто небезпечним не в плані таємничої хвороби.
Мені почали лізти в душу… А якщо неприємні дотики можна змити під душем, то замацані мізки досиить складно прочистити. В мене це аж ніяк не виходить вже майже місяць.
Тому я вирішила припинит всіляка роспутництво. Обрала великого Лермонтова. А він, в свою чергу, здавалось обрав мене. Але ж Лермонтов таке миле невинне дитя… Та щось моя кармм не дозовлила мені закохуватися в Лермотова, а спати с Крихіткою Ю. Тому я поговирила с Крихіткою Ю. на вічну тему вічних друзів. Що з того? Втратила коханця й друга, бо той так образився що 2 тижні нічого про нього не було чутно.
Але невинне дитя Лермонтов ніяк не піддавався звабленню і розврату. За місяць таких платонічних стосунків мені стало сумно. Окрім того це невинне дитя вщерть розперезалося – кожного дня дзвонить, а зустрітися часу не має. |
