інколи, мені дуже цікаво зазирнути в твою душу,
спостерігати за твоєю ходою, та малювати на папері чортенят.
інколи, мені здається, що ти моє майбутнє, що ти, саме та, хто спалить мій мозок,
байдуже, що без нього, мені доведеться смакувати тільки полуничний йогурт.
інколи, я здатен кохати до нестями твої долоні, розділяти себе на частини,
ліворуч, праворуч, посередині, рвати та виділяти з них останній свій секс,
інколи, все здається тендітним, і повністю приреченим, твої парфуми вбивають мою злість,
інколи, я згоден померти біля твого тіла, бо тільки янголи мають такі очі...
…а завтра, дрожь утихнет. Застынут холодные капли. Аритмия пройдет, и меня выпишут. Из 216-ой. Вниз, по лестнице. Синими чернилами. Роспись. Подпись. Штамп. И дата. 20.05.2006-го. Теперь, мне с чистого листа. Туда, где звенит осень. В небо, где ключуют свои секреты птицы. Ну вот, кажется, и все. Спасибо, Иван Лукич… |