Я згоден наповнитись, нащо ж ти ллєш через край?..
...за грань, за межу, за, незнаю яку, бла-бласферу.
В мені вже до чорта всіляких спиртів і етерів.
Прозаїк, я ще розроджусь монологом відра.
Котячими пензлями, лапами топчеш мій гніт,
А він все горить, хоча вибуху, мабуть, не буде.
Здіймається Сонце - пласке й по-фабричному буре,
У скроню націливши свій неодмінний зеніт. |
