Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
Автор дуже добре висвітлив ідею, про те, що картини, вірши народжується митцями уві сні.
Це місточок між реальним втіленням картини або вірша і ефірним станом - в голові.
Як таблиця Менделєєва. Хоча це не дуже правильне порівняння.
Луиза
5 (86236) 2006-07-18 19:28
Бывает так, что порой маленькие и простые крео пробивают на размышления на очень интересные темы. Оказывается, как сказал Артюр Рембо: «Ни
один человек никогда ничего не создал. Человек -- не творец. Ему дано лишь
воображение и способность обыграть те или иные явления, не более того.» При этом всегда волнует, какое же из искусств наиболее сильно воздействует на человека. Если отвечать на этот вопрос, то получается, что это - жизнь… :)
йцук
6 (97225) 2006-11-16 08:32
гавно, такой, шо то піздец
НУ ЧТО?
Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям
