Навколо рекламні борди,Либідська,газони,вже осінні сутінки,я знову самотній,не знаю,яку мені виробити стратегію цієї осені.Десь далеко якісь гаражі та цвіркуни.Мій жовтий поліетиленовий пакет набитий тілами фруктів та овочів,я не знаю,що ще буде,лише ліхтарі,тільки обмальовані підземні переходи,я занадто зловживаю субурбаністичною аурою.Просто собі йду у цей нескінчений рух машин й зникаю там,потім знову десь виникаю зі своїм жовтим пакетом,тепла погода,але я на невидимій грані.На інтимному фронті знову немає змін.Я відкриваю для себе зовсім інші споруди та приміщення по той бік реальності.Клуби. Ось я танцюю,а ось я заходжу в туалет клубу поправити свою стильну гелеву зачіску,немає ніяких зачіпок та відчутів,не згадуються друзі,я просто серед цього гульбища і сам стаю ним.
Я сиджу за столиком у клубі “CARIBIAN” і п”ю “Колу”,грає якийсь латінос,по-парубочому хвацько танцюють араби,у них стильні короткі їжачки із гелем,я починаю танцювати,то просто сідаю за стіл до мого одокімнатника.Нас прийшла ціла шара із гуртожитку,багато дівчат,але я їх не знаю.Він мені говорить про якусь нетривку та ламку стуктуру його комплексів,я просто не можу в”їхати в цю людину,виходжу із клубу.Ми з ним дуже різні,навіть з різними тарганами в голові.Він намагається говорити англійською,але в нього погано виходить.Я йому теж відповідаю англійською.А потім чомусь починаю думати про вічність та незнищенність ілюзії щастя,дивлячись на майже щасливі обличчя дівчат.Потім я знайомлюся із дівчиною з нашої общаги,в мене правильна стратегія,я підсідаю і говорю з нею лише про музику,ось ми і найшли спільну тему.Вона дуже симпатична,а я такий собі піжон-вертихвіст,який із усіх сил намагається здатися таким.Ми з нею навіть декілька разів бігали до ді-джея,але ді-джей - бармен-меломан.Ну що тут скажеш.В нас не виходить замовити ту музику,яку ми так з нею прагнемо.Для мене немає ніяких голосів,я виходжу подихати свіжим повітрям,бо там занадто накурено,знову на мене дивиться місяць.Той самий інфантильний місяць.Потім ми йдемо всією гуртожитською шарою кудись у якийсь хандель,я купую всім пиво,виявляється в однієї із цих дівчат день народження.Ми всі його п”ємо за її здоров”я,я обнімаю ту мою нову знайому,певно вона дуже хоче спати,тому схиляється на моє плече.Я починаю всім дівчатам давати якісь психологічні характеристика,а потім розумію,що це все велика лажа.Моя знайома взагалі вже бачить 9 сон Навуходоносора,тобто в повному ауті.
Я знову кидаю роботу,я знову на мілкому днищі,мені не платять бабок,я хочу мобільний,бо попередній накрився.Я хочу врешті-решт якусь подругу,хочу сексу,хочу знайти себе та перескласти академрізницю.Маю неприємності через це у своєму вузі,з тою подругою якось не дуже виходить нормально контактувати,я шукаю інших виходів.Лаве трохи маю,тому спонтанно йду ще в один клуб –“Максисмум” на Харківській,зі своїм одногрупником.Ілюмінація,техно,перкрасні сети ді-джеїв,якісь нові знайомі,теплий осінній вечір.Мій одногрупник Льоша дуже любить бухати,тому вкотре позичаю йому грошенят,сам п”ю пиво,мені подобається його компанія,мого одногрупника,хоча він і панк.Купа якихось дівчат та хлопців,я підходжу до однієї,вона вже весела,торкаю її попи,бо вона перед тим дуже хвалилася своєю фігурою.Звертаю її увагу на мої стильні джині,кажу,що в мене від її попки ерекція,потім ми знову ідемо у дискотеку,виходимо,десь близько другої ночі,деякі відчуття в той момент мені нагадують кадри із фільму “Незворотність”.Коли два головні герої їдуть на таксі по нічному мегаполісу,навколо все мигає,якийсь кондиціонер на будівлі,тобто повсякденні кадри нічного міста перетворюються на щось незвичне й неповторне.Тільки злови момент,будь тільки тут,дихай лише цим повітрям,не обривай зв”язок між нами,або раптові спалахи міліцейських сирен на нічній магісралі,дивні одинокі чоловіки,які цілу ніч стоять в тіні обшарпаних нічних верб біля цілодобових магазинів і чогось шукають. Я сиджу на якійсь лавочці,біля клумби із скелетиками-чорнобривцями,починаю виривати їх із клумби,нічого робити,я насолоджуюся моментами,істинно поетизую звичайний похід в клуб. Я знову серед купи народу,засинаю під світанок на чорному м”якому дивані-чорні полоси мостів,білі полоси хвиль.
Я був у ще одному клубі,неони,мерехтілки,я уявив,якщо би загробне життя стало саме таким,то я би безперечно у нього вірив.Я танцюю,мої модні окуляри починають потіти,моє волосся розкуйовджене,уявляєте,якби на дискотеці були самі померлі душі.Знову відчуття,що час - нескічненний,до ранку іще років так зо тисячу,я танцюю,мов пливе хвилями якоїсь річки заглушена риба,вгорі лише сліпе око пароплаву чи катера.Індійські ароматизовані палочки,на екрані різні нічні марева та абстракції,гарно працюють ві-джеї.
Потім у мене повністю закінчилися гроші,я перестав робити,а став неповоротким та лінивим,неуважним до мого навчання,до мого найближчго майбутнього,яке мене вже стигло взяти за руку.Ніяких дівчат,тобто вони були,але до якоїсь певної межі я не міг з ними наблизитися,так само як з цією моєю новою подругою.Вона мене запросила на день народження,але в неї виявився мен,мені було не по собі.Я просто відчувався забутим космонавтом-першовідкривачем на Місяці,на тому інфальтильному Місяці,на тому зацарапаному Місяці.
Складний механізм стосунків нагадував гілки зимової тополі.Я був обпалений занадто великими спалахами із мого серця,немов газові вибухи десь далеко на газопроводах.Крила мого ікара обпалені,обліплені пір”ям та медом.Він неухильно почав падати,пробивши найнижчі хмари, він врізався у якусь багатоповерхівку,із сонячним промінням пробив запилене вікно.Було багато гуркоту та розбитого скла,але ніхто не кричав.У тій кімнаті сидів я... |
