Коняка заблудилася у лісі
Вся в синяках приперлась до болота
Походу провалилася у яму
Не зна, як справицця єй с етім.
Коняка бігала, ховалася від звірів,
Від дерева до дерева переповзала,
Води напилася гнилої із болота,
Ригала, нє отходя от водопоя.
Лиш налякала йожика. Й лелеку,
Що в нєрєшитєльності неподалік застигла
Стоїть, не пошевелиться ні разу
Лиш розширяє і звужа зрачками.
Темніло… холодало… і тревога
Зростала у конячім серці быстро
І їй здавалось, що довкола – сосни
Хотя там было много і другіх дєрєвьєв
Отчаяно вдивлялася у темряву
Очима кліпала і тяжело вздихала
І бігала щосили, і іржала,
Сквозь хащі продираючись на скорості
І кликала людей на допомогу
Згадала їх впєрвиє в жизні
А в сєрце навісала нєувєврєность,
Що їй удасця вибратьця живою
А кабани якраз в ту ніч не спали
Ворочались, сміялись і шептались
Коли дізнались про чужу негоду
Рішили поприкалувацця трохи
Вони коняку дружно окружили
І стали грозно разом надвигацця
Вихрюкуючи мелодію зловісну
Бонджові, потім Озі Осборна.
Переглядались кабани і перемигувались,
Напали… реготали… лоскотали…
І заставляли признаватьця в тому,
Чого коняка в жизні ще не сдєлала
Кричала, трохи не зірвала голос.
Опівночі коняка ледь не всралась
І не могла особо похвалицця,
Што было в тот момент її совсєм не страшно.
Вона уперше в жизні пожаліла
Шо не водилась принципово із биками
Життя пройшло у неї пред глазамі
А вєдь вона ще не родила сина
Поставив точку тій конячій скруті
лось. Він виступив сміливо на галявину,
Але сперва стояв у хащах ухмилявся,
А потім вийшов, й заступився за коняку
-------------------------------------------------------------
Проснулася коняка в полі
Ліцом лежала у копиці сіна
Што было это с ней на самом дєлє?
“Відать прівідєлось”, - подумала коняка. |
