я сумую за небом. я так невимовно сумую.
починається день, виринаючи десь з небуття.
та сідає на плечі тяжка невгамована туга.
ми крокуємо вдвох цим до дідька прекрасним життям.
я прошу, як шалена: - а ну, хоч на мить відчепися!
дай розправити спину. два пагорби крила проб’ють.
а вона – самовпевнено: - крилами мариш? до біса!
ти народжена нести та йти. не літає верблюд.
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
