То верх то низ
То є я, то нема
А сніг злітає
з неба
тихо-тихо
Все забувається
та все було дарма,
але ж тече
живе
вмирає
диха...
Пусте... нестримані слова... Не треба мені вже нічого не треба, тільки спокій. Навіщо емоції, почуття? То ти правий, то все пусте. Я вже навчилася нічого не відчувати. Не відчуваю навіть себе.
Чорні птахи над головою. Закрили собою небо. Своїми покриками, крилами... Та зачекайте, я ще нічого не вирішила! Не радійте так завчасно!
Чи вистачить сили жити у пустелі? Чи вистачить розуму якось виправдати своє існування? |