ВідтяжІння, відвертість.
Український вітер лягає тобі на чоло,
так сміливо підходиш до меж.
Скрушно хиляться ті, що бажають тобі.
Відійти.
Довгі смуги на сніг і запах соснових лісів
так сміливо стоїш.
Над усе.
Над будинком
над школою та стадіоном
над рядами ліхтарів
над залізницею
над поглядами вгору#
Бракне слів.
Твій, такий дитячий страх
я
підійму з землі.
Палі, руки, кати - упокІй, віднеси
від промИн та надій
або скреслих склепінь,
подивись (ти не чуєш?), - вони навзнаки
навіки, на години,
на за#дивування в очах
в олив'Яних руках й здерев'Янілих м'язах плеча.
Зденервованих тіл.
Коли луснуть часОві хребти,
ти нарешті впадеш.
Підійди. |
