Дудуду. Бумц. Бумц. Обличчя затинковані білою фарбою, тканина на яку падають великі повільні сніжини, гайворон повертає голову і дивиться сюди самотніми очима. Гієроґліфи у титрах.
Зима, я йду й ненавиджу твою побутову манію. лаюсь тобто. а ти їси сніг - кажеш, що це заспокоює.
Одна чувіха стоїть на зупинці в очікуванні маршрутівки.
Холодно бідолашній.
Вдивляється кудись типу за обрій.
У нашій кімнаті велике чорне вікно. Ми сидимо у кріслах та втикаємо. Й не таке воно чорне (якщо вимкнути світло). Там - вогні - інші вікна, будівництво, фари.
Чувіха (що чекала на маршрутівку) задовбалась стояти й пішла пішки, ну, - вже пізно й із транспортом проблєми.
Я змушую тебе слухати прибацану повільну таку музику. Дурня то, звісно, не треба нікого перероблювати. Ходи-ходи, обклади кухню плиткою. Я дивитимусь у чорне вікно.
Замерзла чувіха, ну не всмерть, звісно, але пика посиніла в неї дуже, і дупа кригою вкрилася - менше треба про секс думати.
Вранці (ще буде темно) я піду до лісу аби вирізати своє серце й закопати його у сніг.
Дудуду. Бумц. Бумц. |
