Чищу зуби елєктричною щіткою. Обертання.
До неба ліфтом, ескалаторами під землю. Їсти рис паличками. Ранковий та простий. У метрополітені. А потім ваґони - від одного краю міста до іншого. Береги. Райони. Далекі багатоповерхівки. Під"їзди. На межі, або за межею - повітря в імлі, в туманах, серпанках, полудах й словах. Облудних. Неповнолітніх.
Тих, що кохають мене.
Стоїш на спорожнілій пляжі, під чорно-іржавим мостом. Падає сніг, що зтане одразу. Радість. Відраза. Відлуння. Відлюддя. Читаєш написи. Підпори, дроти, гудіння землі. Відбиток твого обличчя. Холодний пісок.
Ворони.
Голодні.
Сумують.
Колії, стоянки, канали, кінцеві станції. Літо було давно, воно впало на дахи сторічним дощем.
Змивати з рук пісок. Змивати з рук кров. Занурювати їх у засіб для відбілювання унітазів. Ув оцет. У кислоту. У соєвий соус.
Зґвалтування у туалеті, - взаємне, приємне. Відпускай моє горло...
Усе гаразд, я вам посміхатимусь, я їм свій вечірній рис. Паличками.
- Паличками?
- Ага. |
