За мить метелик різнобарвний,
Обпікся на вогні гарячім,
І впав у трави вже пожовклі.
Він уявляв вогонь інакшим…
В уяві малював картини,
Де разом із вогнем в обіймах,
Вони до ранку розмовляють,
Літають в небесах і мріях.
Де ніжне полум’я зігріє,
Остуджені повітрям крила,
Язик вогню теплом омиє…
Але його мрія згубила…
Він впав, роса лягла на крила
Холодним смутком сподівання.
На все життя запам’ятався
Політ п’янкий, гіркий, останній. |
