..Місто тисне, хапає мене за руки, за ноги, за очі, розриває мою увагу,заполоняє мої думки, наповнює очі фарбами...Фарбами неймовірними, яскравими, живими...Абсолютно різноманітними...Сумними, веселими, привабливими чи лячними.
ЧОРНИЙ...колір ночі..колір, який є скрізь.він вміщує в собі всі інші, ковтає їх...ненаситний...він хоче проковтнути і мене...обіймає, протягуючи довгі руки...руки дерев...сухі..жахливі..вони тримають все, здавлюють, душать...пахнуть мороком, жахом, воронячим пір’ям і зорями...
..зорі...БІЛІ...маленькі...холодні...вони висять у небі, заплутавшись серед гілля, забруднившись гірким подихом міста...вони навіть не нагадують ті дзеркально чисті, цнотливі гірські зірочки..такі ж маленькі, але теплі і привітні...які пахнуть волею...вони гріють, народжені на подушках нічних дерев...темних, але зелених...
ЗЕЛЕНИЙ...цей колір тут відсутній...його так не вистачає...колір надії...колір життя...в місті життя нема...є лише безсмертя..металеве безсмертя...ним наповнені гул машин,грюкання дверей, хлюпання калюж...навколо-навіть повітря неживе...у місті воно має зовсім інший колір...
СІРИЙ....колір бруківки...асфальту...вікон...облич..люди непривітні...мовчазні... із злими поглядами..готові облаяти,осміяти...вони не є рідними...всі чужі...ніхто з них мені не потрібен...і я нікому...гублюсь...віддаюсь життю мегаполіса,його пристрастям і таємницям...
СИНІ неонові вивіски...в’їдаються в очі...створені,щоб привертати увагу, вони на мить прив’язують мої думки до магазинних вітрин,освітлених неприємним,їдким СРІБНО-БІЛИМ променем...промінь...сонячний....скоро він зігріє мене...прийде на заміну чорній ночі...теплий, ЗОЛОТИЙ, він ніби дасть всім крила...дасть сили злетіти над павутинням доріг, будинків....дасть сили забути про негаразди, дасть сили посміхнутись...посміхнутись і запалити найулюбленіший колір,який наче пожежа освітить все місто,та буде вносити в душу не жах, а тепло, радість, любов....ЧЕРВОНИЙ... |
